Справа № 22ц-632/07                               Головуючий в 1 інстанції - Івасюта Л.В.

Категорія -11                                                            Доповідач - Стрільчук В.А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 іменем    України

8   серпня   2007  року.   Колегія   судців  судової  палати   у   цивільних  справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

судців - Киці С.І., Сівчука Є.І.,

при секретарі - Гордійчук І.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про  визнання  недійсними  договорів  позики  та застави.

Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1, представник позивача - ОСОБА_4, відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3. Колегія суддів

встановила:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 7 червня 2007 року провадження в справі закрито.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати цю ухвалу і направити справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків цього суду дійсним обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 13 квітня 2006 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання угод недійсними (а. с. 34-35). Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 15 червня 2006 року це рішення залишено без змін (а. с. 36-38). Аналіз вищевказаних судових рішень та позовної заяви ОСОБА_1 в даній справі свідчить, що йдеться про спір, який виник між одними й тими ж особами, про той же предмет і з тих же підстав, що згідно з процесуальним законодавством тягне за собою закриття провадження в справі.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З позовної заяви ОСОБА_1 в даній справі випливає, що 17 серпня 1998 року був підписаний укладений ним з ОСОБА_2 договір позики, за яким він нібито взяв у борг в ОСОБА_2 15 120 грн. В цей же день на забезпечення виконання вказаної угоди нотаріусом ОСОБА_3 був посвідчений договір застави належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1. В дійсності грошей від ОСОБА_2 він не отримував, а згадані договори погодився укласти на прохання громадянки ОСОБА_5, яка обіцяла за декілька днів звільнити з-під застави його квартиру, однак свою обіцянку не виконала.

З рішення Луцького міськрайонного суду від 13 квітня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_5 про визнання угод недійсними, яке набрало законної сили, вбачається, що позивачем оспорювалися ті ж самі договори і з наведених вище підстав.

З врахуванням викладеного і того, що сторонами в даній справі є ті самі особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - суд обгрунтовано закрив провадження в справі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище обставин і не містять підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Формальне зазначення в позовній заяві як відповідача нотаріуса ОСОБА_3 не впливає на правильність висновку суду про закриття провадження в справі, оскільки вказана особа не була стороною оспорюваних угод, а відтак не може виступати відповідачем у позові про визнання їх недійсними.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог процесуального права і відповідає дійним обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Луцького міськрайонного суду від 7 червня 2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили.