с права № 2-733/2010 р.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

іменем України

6 липня 2010 року                                                                                  смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

              головуючого     судді                            Короїд Ю.М.,

              при секретарі                            Божок А.О.

          за участю

          представника відповідача              Шам Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козелець Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

в с т а н о в и в:

до суду звернулась ОСОБА_2 з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Свої позовні вимог  позивач обґрунтувала тим, що вона має статус особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС та їй повинна виплачуватися щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі, визначеному ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак всупереч вказаним вимогам Закону дана допомога виплачувалась в значно меншому розмірі

У судове засідання позивач не з'явилась, надавши заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, подав письмові заперечення та пояснив, що позивачу виплачувалась допомога у відповідності до постанов КМУ в розмірі 1,60 грн., оскільки законодавством передбачено, що саме постановами КМУ визначається розмір та порядок виплати такої грошової допомоги. У письмовому запереченні зазначив, що допомога позивачу виплачувалась в повному обсязі у розмірах, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік».

 Вивчивши матеріали справи,  всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення даного спору, суд дійшов  висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так,  при судовому розгляді справи встановлено, що позивачка відноситься до 4 категорії потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки постійно проживає на території постійного радіоактивного контролю. Зазначене підтверджується копією відповідного посвідчення. Відповідачем даний факт не заперечується, а тому така обставина не підлягає доказуванню в судовому засіданні.

Згідно розпорядження відповідача їй виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 1 грн. 60 коп.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.  

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ст.37 Закону України „Про  статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, громадянам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю  повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства – 30% від мінімальної заробітної плати.  

Таким чином, Законом визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні, а  ст. ст. 62 та 67 Кабінету Міністрів України надано право проводити лише роз’яснення порядку застосування цього Закону, якою є постанова Кабінету Міністрів України від 20.09.05 р. №936, та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.    

Частиною 4 статті 8 ЦПК України передбачено, що у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства,  який має вищу юридичну силу.  

    Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивач має право на отримання вищевказаної допомоги в розмірі 30 % від мінімальної заробітної плати.

    Однак, при цьому суд враховує, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в частині, що стосується виплат в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, була зупинена, однак 9.07.2007 року Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп (справа про соціальні гарантії громадян) п. 30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України.  

Відповідно до ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" та п.3 резолютивної частини даного Рішення Суду вищевказаний п. 30 ст.71 Закону, що стосується неможливості застосування мінімальної заробітної плати, втратив чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про його неконституційність.  

Крім того, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" було внесено зміни до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими було виключено прив’язку до мінімальної заробітної плати, і які були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року, вказане рішення зворотної дії в часі не має.  

На підставі викладеного вимоги позивача не підлягають задоволенню за безпідставністю за період з  1.04.2007 року по 01.07.2007 року та з 1.01.2008 року  по 21.05.2008 року.  

Відповідно до п. 2, 4, 5 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. №936, розпорядниками коштів є управління праці та соціального захист у населення, а тому заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

За таких умов підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача невиплаченої суми щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства  з 9 липня по 31 грудня 2007 року в розмірі 800 грн. 40 коп., з 22 травня по 31 грудня 2008 року в розмірі 1283 грн. 20 коп. та з 1 січня 2009 року по 1 квітня 2010 року в розмірі 2846 грн. 10 коп., а всього 4929 грн. 70 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

 Керуючись ст.ст.19,22,152 Конституції України, ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212, 215, 218, 223, 294, 295 і 296 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» задовольнити частково.  

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_2 недоплачену суму щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 1 квітня 2010 року в розмірі 4929 (чотири тисячі дев’ятсот двадцять дев'ять)  гривень 70 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп..  

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції  шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.      

Суддя Козелецького райсуду                                                                             Ю.М.Короїд