УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року серпня 21 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Ященка В.А.
суддів Крамаренка В.І. Пархоменко О.М.
з участю прокурора Паливоди Л.В.
засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок по справі та засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вирок Тростянецького районного суду від 5 червня 2007 року, яким,
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
відповідно до вимог ст.89 ККУ раніше не судима,
засуджена за ст.191 ч.3 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 1 рік позбавлення волі з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на 2 роки, за ст.209 ч.2 КК України з застосуваннями.69 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на 2 роки, за ст.366 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на 1 рік.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначено 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на 2 роки.
Відповідно до вимог ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнена від відбування основного покарання з випробуванням. Іспитовий строк встановлено 2 роки.
Посилаючись на ст.76 КК України суд поклав на ОСОБА_1 такі обов'язки:
Справа №11-597 Головуючий у першій інстанції: Янова Л.М.
Категорія: ст.191 ч.3 ККУ Доповідач: Ященко В.А.
· не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
· повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не засуджувався,
засуджений за ст.191 ч.3 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 1 рік позбавлення волі з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на 1 рік, за ст.209 ч.2 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на 2 роки.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначено 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на 2 роки.
Відповідно до вимог ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням. Іспитовий строк встановлено 2 роки.
Посилаючись на ст.76 КК України суд поклав на ОСОБА_2 такі обов'язки:
· не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
· повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.
Судом також ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 14 789 грн.11 коп. із ОСОБА_1 та ОСОБА_2, солідарно 14 736 грн.26 коп. на користь Тростянецького районного центру зайнятості.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за вчинення злочинів при слідуючих обставинах:
ОСОБА_1, являючись приватним підприємцем, з метою заволодіння грошовими коштами у вигляді дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, 29 грудня 2004 року подала заяву до Тростянецького районного центру зайнятості населення про надання згоди на працевлаштування безробітних при умові надання дотації на створення додаткових робочих місць для 4-х підсобних робітників. 10 січня 2005 року ОСОБА_1 уклала з Тростянецьким районним центром зайнятості договір №6/05 про те, що вона працевлаштовує безробітних, які перебувають на обліку у центрі зайнятості, а їй кожного місяця центр зайнятості відшкодовує фактичні витрати на заробітну плату прийнятих працівників. Для цього, ОСОБА_1 уклала трудові договори №4 та 16 від 4 та 10 січня 2005 року з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про прийняття їх на роботу, як безробітних і зробила записи у їх трудових книжках. Після цього, ОСОБА_1 з січня 2005 року по січень 2006 року, кожного місяця подавала до Тростянецького районного центру зайнятості довідки про виплату вказаним
особам заробітної плати і це при тому, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у неї, як роботодавця фактично не працювали і заробітну плату не отримували. На підставі вказаних документів, ОСОБА_1 за період з січня 2005 року по січень 2006 року, незаконно отримала з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 14 789 грн.11 коп. які привласнила.
Діючи таким же чином, ОСОБА_1 за попередньою змовою зі своїм сином ОСОБА_2, який теж являвся приватним підприємцем, про те, що ОСОБА_2 приймає на роботу безробітних ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які у нього фактично не працювали і заробітну плату не отримували, але на підставі довідок складених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вони незаконно з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття отримали 14 736 грн.26 коп. які привласнили.
Окрім цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою легалізації, відмивання отриманих завідомо злочинним шляхом грошей, з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за попередньою змовою між собою, використали їх на здійснення власної підприємницької діяльності.
Крім того, ОСОБА_1, як приватний підприємець, з метою отримання її сином ОСОБА_2 кредиту в сумі 10 000 грн. у червні 2005 року, склала завідомо неправдиву довідку, що її син у неї працює трактористом і йому з липня 2004 року по червень 2005 року нарахована заробітна плата в розмірі 5 750 грн. та подала цю довідку у СОКП „Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості". В дійсності ОСОБА_2 з нею у трудових правовідносинах не перебував, а займався власною підприємницькою діяльністю. 29 березня 2006 року ОСОБА_1 звернулась до Тростянецького відділення ВАТ „Державний ощадний банк України" з проханням надати їй кредит в сумі 5 000 грн. та подала до банку дві довідки про те, що її син ОСОБА_2, який виступав її поручителем, з вересня по листопад 2005 року та з грудня 2005 року по лютий 2006 року, у її приватному підприємстві отримав заробітну плату в сумі 4 095 грн. В дійсності ж ОСОБА_2 за вказаний період отримав заробітну плату у розмірі 2 441 грн.82 коп. Таким чином, ОСОБА_1 склала та подала до кредитної установи завідомо неправдиві відомості.
В поданих апеляціях:
Прокурор, який затвердив обвинувальний висновок по справі, посилаючись на те, що вина засуджених доведена, а кваліфікацію їх дій є вірною, вважає що засудженим призначено занадто м'яке покарання, адже вони у вчинених злочинах не розкаялись, а шкоду не відшкодували, а тому прокурор просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити обом засудженим покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, конфіскацією майна та позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю. До початку апеляційного розгляду справи, прокурор змінив апеляцію, і зважаючи на те, що судом не були належним чином досліджені обставини вчинення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 злочину передбаченого ст.209 ч.2 КК України, прокурор просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у своїй апеляції вказують, що засуджені вони необгрунтовано, що суд не перевірив та не дослідив докази, які
підтверджують їх не винуватість, не допитав свідків, які могли підтвердити, що вони дійсно працювали та отримували заробітну плату. На їх думку, суд без будь яких на те підстав зробив висновок, про їх попередню змову. Вони також вважають, що суд не вірно вирішив цивільний позов, адже з отриманих від Фонду грошей вони платили працівникам заробітну плату, та вносили обов'язкові платежі в доход держави. З огляду на це, автори апеляції вважають, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам і суд допустив істотне порушення кримінально процесуального закону та неправильно застосував кримінальний закон, а тому вони просять вирок суду скасувати та закрити провадження по справі.
Вислухавши доповідь судді, думку засуджених які просили задовольнити їх апеляцію та скасувати вирок суду за відсутністю у їх діях складу злочину, прокурора, яка просила задовольнити апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок і скасувати вирок суду, а справу повернути на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені у апеляціях, колегія приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція засуджених підлягає частковому задоволенню.
Висновки суду про доведеність вини засуджених у вчиненні злочинів при обставинах викладених у вироку ґрунтуються на недостатньо перевірених у судовому засіданні доказах, чим була допущена неповнота по з'ясуванню обставин справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення. Так, суд не з'ясував чи дійсно у ОСОБА_1 та її сина працювали інші особи ніж ті, що були направлені центром зайнятості, чи виплачувалась цим особам заробітна плата, у яких розмірах і за рахунок яких коштів, а також чи проводились які відрахування з заробітної плати, що виплачувалась цим працівникам.
Окрім зазначеного, суд засуджуючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. 209 4.2 КК України не лише не вказав яким же чином відбувалась легалізація доходів одержаних злочинним шляхом, а і не навів у вироку ніяких доказів, які підтверджували б факт вчинення підсудними цього злочину.
Зазначена неповнота по з'ясуванню обставин справи вказує на незаконність постановленого по справі вироку, а тому апеляція прокурора підлягає задоволенню, апеляція засуджених частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. При новому розгляді справи суду необхідно дати належну оцінку, як доводам обвинувачення так і доводам підсудних і в залежності від встановленого вирішити справу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.362,365,366,377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора який затвердив обвинувальний висновок задовольнити в повному обсязі, апеляцію засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Тростянецького районного суду від 5 червня 2007 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати у зв'язку з неповнотою судового слідства, а справу направити на новий судовий розгляд в цей же суд в іншому складі суддів.