СПРАВА № 2-1063/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

30 червня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді                  Захарчук С.С.

при секретарі -                           Совівській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства «Фінансова група «Страхові традиції», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до закритого акціонерного товариства «Фінансова група «Страхові традиції» (далі – ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції»), ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначали, що 10 грудня 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої зіткнулися автомобіль Шевроле, н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіль ВАЗ 21093, н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Автомобіль ВАЗ 21093, н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 має право керувати зазначеним автомобілем на підставі довіреності.

Відповідно до постанови судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від             19 грудня 2008 року винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення було визнано ОСОБА_4.

Згідно з полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідальність ОСОБА_4 застрахована у ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції».

Посилаючись на те, що ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції» не було виплачено страхове відшкодування, позивачі просили стягнути з ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції» на користь ОСОБА_1 13 396 грн. 94 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 1 182 грн. 24 коп. інфляційних, 309 грн. 31 коп. – три проценти річних.

Крім того, зазначали, що внаслідок дій ОСОБА_4 їм завдано моральну шкоду, яку просили стягнути з останнього на їх користь по 1 700 грн. кожному.

Також просили стягнути з відповідачів судові витрати: з ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції» на користь ОСОБА_1 152 грн. 39 коп. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 700 грн. витрат на правову допомогу, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 17 грн. судового збору; з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 17 грн. судового збору та 350 грн. витрат на проведення оцінки вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

У судове засідання позивачі не з’явилися, від них надійшли заяви, у яких вони просять задовольнити позов у повному обсязі та розглядати справу за їх відсутності              (а.с. 107, 109).

Відповідачі своє право на участь у судовому засіданні не використали, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Повідомлення про причини неявки до суду не надходили.

Дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 10 грудня 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої зіткнулися автомобіль Шевроле, н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіль ВАЗ 21093, н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, про що свідчить довідка управління Державтоінспекції ГУМВС України в Донецькій області (а.с. 46).

Автомобіль ВАЗ 21093, н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_1

Відповідно до довіреності, виданої ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_2 від 5 липня 2008 року, останній має право керувати автомобілем ВАЗ 21093,                        н.з. НОМЕР_2 на термін дії тимчасового реєстраційного талону (а.с. 33).

Згідно з постановою судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від                   19 грудня 2008 року винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 10 грудня 2008 року, та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнано ОСОБА_4 (а.с. 31).

Згідно з полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20 червня 2008 року ОСОБА_4 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції» (а.с. 55) (далі – Поліс). Строк дії полісу з 20 червня 2008 року до 19 червня 2009 року.

2 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернулася до ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 41, 42-45, 49-54).

Згідно з звітом про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу № 796/3-д від 16 січня 2009 року, складеного ТОВ «Експертна комісія «Укравтоекспертиза» на замовлення ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції» розмір відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складає                                13 396 грн. 94 коп. (а.с. 11-28).

Відповідно до п. 2 Полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого складає 25 500 грн., франшиза - нуль.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 13 396 грн. 94 коп. позивачка посилалася на те, що у порушення вимог чинного законодавства ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції» зазначеної суми виплачено не було.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування  відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору (п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України).

Відповідно до ст. 9.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон) обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Статтею 22.1. Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 36.1. Закону після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду (ст. 37.1. Закону).

Відповідно до ст. 37.2. Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Оскільки відповідачем - ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції», не було виплачено страхового відшкодування, то позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 13 396 грн. 94 коп. підлягають задоволенню.

Разом з тим, відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції» інфляційних та 3% річних, виходячи наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, відповідальність сторін була визначена ЦК України, Полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Оскільки на правовідносини, які виникли між сторонами вимоги ст. 625 ЦК України не поширюються, то вимоги позивача в цій частині позову не ґрунтуються на вимогах закону, не передбачені договором страхування, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 4 від                    31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У п. 5 зазначеної постанови роз’яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відпвіодно до п. 9 зазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування  інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди позивачі посилалися на те, що у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, пошкодженням автомобіля, вони зазнали моральних страждань, тривалий час не могли користуватись автомобілем, у зв'язку з чим змінився їх нормальний спосіб життя.

Оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження автомобіля з вини відповідача - ОСОБА_4, позивачі зазнали душевних страждань, перенесли стрес, позбавлені можливості користуватись автомобілем, а тому, зазнали моральних страждань, суд, врахувуючи характер та тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках позивачів та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Заподіяння позивачам моральної шкоди в розмірі 1 700 грн. кожному не підтверджено належними доказами.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, відповідно до              ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати понесені ОСОБА_1 у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. та судового збору у розмірі 133 грн. 97 коп. підлягають стягненню з ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції» на її користь, а також з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 4 грн. 25 коп. кожному.

Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 про стягнення з ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції» 700 грн. витрат на правову допомогу, виходячи з наступного.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов’язаних з розглядом цивільної справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги  адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

На підтвердження понесених позивачкою витрат на правову допомогу                   ОСОБА_1 надано договір від 9 вересня 2009 року про надання юридичних послуг, укладеного між позивачкою й адвокатом, суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 (а.с. 35) та квитанція про оплату юридичних послуг (а.с. 34).

Частиною 1 ст. 56 ЦПК України встановлено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

У порушення зазначених вимог закону суду не надано доказів того, що                 ОСОБА_3 є адвокатом та не надано відповідного розрахунку витрат на правову допомогу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Крім того, не підлягає задоволенню і вимога ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_4 на його користь 350 грн. витрат на проведення оцінки вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, оскільки не ґрунтується на вимогах закону.

Керуючись ст. ст. 9, 22, 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,                              ст. ст. 625, 979, 988, 1167 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 56, 57, 58, 60, 79, 84, 88, 169, 209, 212-215, 228, 233 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства «Фінансова група «Страхові традиції», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Фінансова група «Страхові традиції» на користь ОСОБА_1 13 396 (тринадцять тисяч триста дев’яносто шість) грн. 94 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1 000 (одну тисячу) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1 000 (одну тисячу) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Фінансова група «Страхові традиції» на користь ОСОБА_1 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 133 (сто тридцять три) грн. 97 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1            4 (чотири) грн. 25 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2      4 (чотири) грн. 25 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду                   м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                         С.С. Захарчук