АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2007 року                                                                                                   м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Віхрова В. В., Гайдук В. І., Красвітної Т. П.,

розглянувши в касаційному порядку (відповідно до Закону України № 697-V від 22.02.2007) в попередньому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди та позовом третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2004 року та рішення апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2004 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, а також в інтересах ОСОБА_3 з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася через дії та за вини ОСОБА_2, і просив стягнути на свою користь 21 088 гривень 48 коп. відшкодування збитків, в тому числі 2 000 гривень витрат на правову допомогу адвоката і 90 гривень оплати послуг евакуатора, а також на користь ОСОБА_3 5 000 гривень відшкодування завданої моральної шкоди. Під час розгляду позивач збільшив розмір вимог щодо відшкодування майнової шкоди до 26 098 гривень 39 коп.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди задоволені повністю, і на його користь стягнуто з ОСОБА_2 26 098 гривень 39 коп., в тому числі витрати на оплату послуг експерта і ремонт сигналізації, а також частково в частині відшкодування моральної шкоди і на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 стягнуто 2 000 гривень.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2004 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, і в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди рішення місцевого суду скасоване з постановлениям нового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального закону щодо з'ясування обставин справи, що потягло неправильне вирішення справи, і неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати судові рішення з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах касаційної скарги, дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень місцевого та апеляційного судів та їх скасування відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 17.06.2003 в м. Києві на проспекті Червоних Козаків, 13а, сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок порушення правил дорожнього руху відповідачем під час керування автомобілем «М-2140», НОМЕР_1, належним йому на праві власності, через що автомобіль «Опель-Вектра», НОМЕР_2, який належить позивачу на праві власності, зазнав ушкоджень, збитки у зв'язку з чим склали 26 098 гривень 39 коп. Також встановлено, що за кермом автомобіля «Опель-Вектра» знаходилася дружина позивача, третя особа, яка пережила душевні хвилювання через загрозу своєму здоров'ю.

Справам 33ц-107кс/07; 6-25187 кс04

Категорія; 40

2

Апеляційним судом відкинуті ті обставини, що при визначені розміру збитків враховувалися ушкодження, отримані автомобілем «Опель-Вектра» раніше, а також, що відповідач був добросовісним, виїжджаючи на смугу руху автомобіля «Опель-Вектра».

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив з того, що ці вимоги заявив позивач, діючи без уповноваження, а третя особа у справі самостійних вимог не заявляла і до суду з позовом не зверталася, через що в цій частині рішення місцевого суду ухвально з порушення ст.ст. 4, 107 ЦПК України (1963 року). В позові відмовлено саме ОСОБА_1

За ст. 3 ЦПК України (1963 року) та ст. 2 ЦПК України (2004 року) провадження у цивільних справах ведеться згідно із процесуальним законом, що діє на час розгляду справу чи вчинення окремої процесуальні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

За ст. 335 ЦПК України під час розгляду цієї справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або (та) апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів чи відкинуті ним.

Судами ухвалені у справі судові рішення, виходячи з тих обставин, що встановлені за наслідками оцінки зібраних доказів в їх сукупності, що досліджені у судовому засіданні, коли за ст.ст. 151, 30 ЦПК України (1963 року) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, надаючи суду відповідні докази.

Відповідно до ст.ст. 31-32 ЦПК України (1963 року) на час розгляду справи постанова судді у справі про адміністративне правопорушення не мала преюдиційного значення. Місцевий та апеляційний суди встановлювали обставини дорожньо-транспортної пригоди, оцінюючи докази в їх сукупності, що, таким чином, відповідає вимогам процесуального закону. Підставами для проведення експертизи за ст. 57 ЦПК України (1963 року) є необхідність спеціальних знань для отримання фактичних даних. При цьому згідно зі ст. 28 ЦПК України (1963 року) такий доказ має відповідати вимогам належності - стосуватися предмету доказування. Як вбачається з протоколу судового засідання та доводів касаційної скарги, клопотання відповідачем про призначення експертиз заявлені з порушенням цих вимог процесуального закону.

Колегія суддів відзначає, що відсутність у особи права на пред'явлення позову (процесуального права на позов), що встановлено апеляційним судом відносно позивача щодо позову на відшкодування моральної шкоди, є підставою для закриття провадження у справі, а не для відмови у задоволенні позову. У цій справі апеляційний суд відмовив позивачу, що не перешкоджає третій особі звернутися до суду з позовом, тобто за суттю в цій частині рішення апеляційним судом ухвалене правильне і не може бути скасоване лише з формальних міркувань.

Таким чином, встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права і відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків місцевого та апеляційного судів не спростовують.

Керуючись, ст.ст. 332, 336, 337, 342-345 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2004 року та рішення апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, остаточна і оскарженню не підлягає.