АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2007 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Віхрова В. В., Гайдук В. І., Красвітної Т. П.,
розглянувши в касаційному порядку (відповідно до Закону України № 697-V від 22.02.2007) в попередньому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Київського обласного управління з будівництва, ремонту та експлуатації автомобільних доріг «Київський облавтодор» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинськго районного суду Київської області від 30 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2004 року, -
ВСТАНОВИЛА:
«Київський облавтодор» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу, з тих підстав, що позивач відшкодував шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася через дії та за вини ОСОБА_1, який, перебуваючи з позивачем у трудових правовідносинах, керував належним позивачу автомобілем, і просив стягнути на свою користь 43 863 гривні 21 коп.
Рішенням Києво-Святошинськго районного суду Київської області від 30 березня 2004 року позов «Київського облавтодора» задоволений частково, і на його користь стягнуто з ОСОБА_1 38 863 гривні 21 коп.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2004 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а рішення місцевого суду змінено в частині розміру відшкодування і стягнуто з ОСОБА_1 784 гривень 13 коп.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування норм матеріального права судами першої і апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим просить скасувати судові рішення і в задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах касаційної скарги, дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень місцевого та апеляційного судів та їх скасування відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що 03.02.2002 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок порушення правил дорожнього руху відповідачем, який працював водієм спецавтобази «Київського облавтодору», під час керування автомобілем «Мерседес», належного на праві власності позивачу, через що позивач за рішенням Подільського районного суду м. Києва від 09.07.2002 відшкодував 38 863 гривні 21 коп., завданої шкоди ОСОБА_2 внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки через дії та за вини відповідача у цій справі. Середньомісячний заробіток відповідача складав 784 гривень 13 коп.
Судами не встановлені обставини, що мають бути оцінені як спричинення шкоди відповідачем у стані крайньої необхідності.
Змінюючи рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки відповідач і позивач на час завдання шкоди перебували у трудових правовідносинах, то відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду відповідно до вимог та з підстав, визначених ст. 130 КЗпП України, через що розмір такого
Справа № ЗЗц-122кс/0; 6-25154 кс04
Головуючий у першій інстанції: Медвідь Н.О. Категорія: 4
Судая - доповідач: Віхрова В.В.
2
відшкодування має визначатися за ст. 132 КЗпП України, і посилання позивача на ст. 134 КЗпП України з огляду на вимоги ст. 9 КЗпП України - безпідставні.
За ст. 3 ЦПК України (1963 року) та ст. 2 ЦПК України (2004 року) провадження у цивільних справах ведеться згідно із процесуальним законом, що діє на час розгляду справу чи вчинення окремої процесуальні дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.
За ст. 335 ЦПК України під час розгляду цієї справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або (та) апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів чи відкинуті ним.
Судами ухвалені у справі судові рішення, виходячи з тих обставин, що встановлені за наслідками оцінки зібраних доказів в їх сукупності, що досліджені у судовому засіданні, коли за ст.ст. 151, 30 ЦПК України (1963 року) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, надаючи суду відповідні докази, з урахуванням встановленої законом преюдиції за рішенням Подільського районного суду м. Києва від 09.07.2002.
Звідси, оскільки судами не встановлені обставини, які б вказували на дію відповідача у стані крайньої необхідності, то положення ч. 4 ст. 130 КЗпП України не підлягають застосуванню.
Колегія суддів відзначає, що посилання відповідача на виконання ним незаконного розпорядження керівництва у всякому випадку згідно зі ст.ст. 61, 68 Конституції України не може бути підставою для звільнення від обов'язку відшкодувати завдану шкоду.
Таким чином, встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права і відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків місцевого та апеляційного судів не спростовують.
Керуючись, ст.ст. 332, 336, 337, 342-345 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Києво - Святошинськго районного суду Київської області від 30 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2004 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, остаточна і оскарженню не підлягає.