АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2007 року                                                                                         м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Віхрова В. В., Гайдук В. І., Красвітної Т. П.,

розглянувши в касаційному порядку (відповідно до Закону України № 697-У від 22.02.2007) в попередньому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства страхової компанії «Правекс-Страхування» до ОСОБА_1 про компенсацію страхового відшкодування за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2004 року, що залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2004 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ВАТ СК «Правекс-Страхування» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про компенсацію страхового відшкодування в порядку регресу, з тих підстав, що позивач за договором майнового страхування виплатив страхове відшкодування ОСОБА_2, автомобіль якого був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася через дії та за вини ОСОБА_1, і просило стягнути на свою користь 4 542 гривні 10 коп. виплаченого відшкодування та 250 гривень за проведене авто-товарознавче дослідження.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2004 року позов ВАТ СК «Правекс-Страхування» задоволений повністю, і на його користь стягнуто 4 792 гривні 10 коп. з ОСОБА_1

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2004 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, а рішення місцевого суду залишене без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального закону щодо з'ясування обставин справи, що потягло неправильне вирішення справи, і неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що судові рішення місцевого та апеляційного судів підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 18.07.2003 укладений договір добровільного страхування автомобіля «Мітцубісі Аутлендер», НОМЕР_1, на випадок його пошкодження, за умовами якого дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком. 10.08.2003 на 37 км автошляху Київ-Харків сталася дорожньо-транспортна пригода за обставин, коли застрахований автомобіль «Мітцубісі Аутлендер» під керуванням ОСОБА_2 зіткнувся з велосипедистом ОСОБА_1, і в тому числі автомобіль зазнав ушкоджень. У зв'язку з цим позивачем виплачене страхове відшкодування ОСОБА_2 в розмірі 4 542 гривні 10 коп. та відшкодовані 250 гривень за проведення авто-товарознавчого дослідження.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем і відповідачем виникло регресне зобов'язання, оскільки позивач відшкодував шкоду ОСОБА_2

ОСОБА_2, цивільно-правові наслідки дій якого стали предметом спору у цій справі, і про дії якого приймалося рішення щодо відмови у порушенні кримінальної справи, до участі у справі судом першої інстанції не залучався.

За ст. 3 ЦПК України (1963 року) та ст. 2 ЦПК України (2004 року) провадження у цивільних справах ведеться згідно із процесуальним законом, що діє на час розгляду справу чи вчинення окремої

Справа № 33ц-271кс/07;    6-3286 кс05

Категорія 40

2

процесуальні дії. Відповідно до ст. 108 ЦПК України (1963 року) треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, притягаються до участі в справі з ініціативи суду, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Рішенням місцевий суд встановив факти щодо розміру завданих і понесених збитків ОСОБА_2 та належність проведеного виконання позивачем на користь ОСОБА_2 Зробивши висновки про наявність регресного зобов'язання, суд тим самим вирішив питання про припинення зобов'язання з відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно, своїм рішенням вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_2, який не брав участі у цій справі, чим порушив вимоги ст. 108 ЦПК України (1963 року), що є підставою згідно з п. 4 ч. 1 ст. 338 ЦПК України (2004 року) для обов'язкового скасування судового рішення.

Суд також звертає увагу, що з огляду на те, що судами встановлено підставою виплат на користь ОСОБА_2 договір майнового страхування, відповідно до ст. 202і ЦПК України (1963 року) належало з'ясувати обставини, чи виникло у ОСОБА_2, як володільця джерела підвищеної небезпеки, право вимоги до відповідача та дійсність таких вимог, про наявність яких стверджує позивач у цій справі (ст. 993 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції на порушення ст. 305 ЦПК України (1963 року) не звернув уваги на порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які за п. 4 ч. 1 ст. 307 ЦПК України (1963 року) є підставою для скасування рішення суду і направлення справи на новий судовий розгляд.

Суд у цій справі відповідно до ч. З ст. 335 ЦПК України не обмежуються доводами касаційної скарги, оскільки під час розгляду справи виявив порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Колегія суддів відзначає, що внаслідок допущеного порушення місцевим і апеляційним судами . не виконані вимоги ст. 202і ЦПК України (1963 року) щодо повного з'ясування обставин, які мають значення для вирішення спору. Так, судами не з'ясовані правовідносини договірні та позадоговірні, які склалися між сторонами у справі і ОСОБА_2 При цьому позивач у своїй позовній заяві посилається, по-перше, на виникнення регресного зобов'язання з відповідачем. По-друге, позивач вказує на заміну кредитора у деліктному зобов'язані відповідно до ч. 2 ст. 512 ЦК України, ст. 993 ЦК України, коли до позивача у межах його фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до відповідача, як до відповідального за завдані збитки (тобто в порядку суброгації). Це є дві різні підстави позову, які виключають одна одну, але суди цьому належну оцінку не дали.

Таким чином, наявні обставини за ст. 332 ЦПК України, що перешкоджають суду касаційної інстанції вирішити справу за суттю вимог, і судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись, ст.ст. 332, 336, 338, 342-345 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2004 року скасувати повністю.

Справу передати на новий розгляд до Бориспільського міськрайонного суду Київської області в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, остаточна і оскарженню не підлягає.