Справа №22-4154                                            Головуючий у 1 інстанції - Савкевич К.М.

Категорія -39                                                               Доповідач -   Санікова О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2007 року.                     Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:                                      Курило В.П.

суддів:                                                          Санікової О.С.

Шамрило Л.Г.

при секретарі:    Арутюнян Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Укрвуглебуд" на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Укрвуглебуд" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ВАТ „Укрвуглебуд" просить скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2007 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Укрвуглебуд" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у зв'язку зі звільненнямв сумі 4562 грн. 48 коп. - та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, і зокрема на те, що судом не вірно обчислений строк звернення позивача з позовом про стягнення середнього заробітку, а саме з 22 лютого 2007 року, тобто з дня остаточного розрахунку з позивачем, оскільки такі висновки протирічать ст. 233 КЗпП України; вважає, що позивачем пропущений встановлений законодавством тримісячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходився у трудових відносинах з ВАТ „Укрвуглебуд". 5 вересня 2006 року трудовий договір між сторонами був розірваний на підставі ст.38 КЗпП України і в той же день позивач отримав трудову книжку. Але на порушення вимог ст. 116 КЗпП України відповідач в день звільнення позивача не провів з ним розрахунок нарахованої заробітної плати. Належна позивачу заробітна плата була виплачена йому відповідачем 22 лютого 2007 року, тому відповідач відповідно до ст. 117 КЗпП України повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 6 вересня 2006 року по 22 лютого 2007 року в сумі 4562 грн. 46 коп., виходячи з середньоденної заробітної плати позивача 38 грн.34 коп.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та надав їм відповідну оцінку.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу,  при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа,  організація повинні

виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як роз'яснено у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" непроведения розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи позивач був звільнений з 5 вересня 2006 року. При звільненні позивачу не виплачена відповідачем заборгованість по заробітній платі позивача за травень-вересень 2006 року в сумі 3 665 грн. 84 коп. 8 лютого 2007 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по зарплаті, середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також моральної шкоди. Під час розгляду справи, а саме 22 лютого 2007 року позивачу була сплачена заборгованість по зарплаті і він відмовився від позовних вимог про стягнення заборгованості по зарплаті і моральної шкоди, у зв'язку з чим ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2007 року провадження в цій частині позовних вимог було закрито.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обгрунтованного висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку і що при цьому позивачем не пропущений строк для звернення з таким позовом до суду. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, а саме ст.ст. 117, 233 КЗпП України.

Посилання представника відповідача на те, що немає вини підприємства у несвоєчасному розрахунку з позивачем при його звільненні, оскільки на підприємстві була аварія і всі грошові кошти пішли на фінансування заходів, пов'язаних з ліквідацією її наслідків є безпідставними, оскільки вони не підтверджені належними доказами і крім того, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі на ці доводи відповідач не посилався.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального законодавства і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укрвуглебуд" відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути

оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання

законної сили ухвалою апеляційного суду.