Справа № 22-2880/2007р.                                         Головуючий в 1 інстанції Масендич В.В.

Категорія 16                                                                Доповідач Стельмах Н.С.

        УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І., при секретарі Андрусь B.C., розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом філії „Донецьке регіональне управління" ТОВ Банк „Фінанси і кредит" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3про стягнення сум за кредитним договором і

встановив:

в апеляційній скарзі ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким задоволено вказаний позов, і ставить питання про його скасування та повернення справи на новий судовий розгляд.

Він вважає, що викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи, оскільки суд безпідставно не взяв до уваги докази щодо безгрошевості кредиту, та всупереч нормам процесуального права, ухвалив у відсутність відповідачок не заочне рішення.

В засіданні апеляційного суду представник ТОВ Банк „Фінанси і кредит" Уздемир В.І. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила її відхилити і залишити судове рішення без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

7  серпня 2006 року філія „Донецьке регіональне управління" ТОВ Банк „Фінанси

та Кредит" звернулося до суду з вказаним позовом до відповідачів про стягнення

сум за кредитним договором.

8   позові зазначалося, що між позивачем та ОСОБА_1 10 лютого 2005

року укладено кредитний договір строком до 10 лютого 2006 року на суму 6750 грн.

під 28% річних.

Поручителями відповідача виступили ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Оскільки кредит відповідачем не повернуто, то позивач ставив питання про стягнення з нього та поручителів солідарно суму заборгованості з кредиту 6253,94 грн., відсотків 1899,95 грн, комісії за користування кредитом 10 грн. та пені за його неповернення в розмірі 17065,16 грн., а всього 25229.05 грн.

В жовтні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ТОВ Банк „Фінанси і Кредит", ТОВ „Твой стиль" (а.с.64-66) про впізнання кредитного договору не укладеним.

Зазначав, що всі документи за кредитним договором він підписав за псіхичного впливу на нього відповідачки ОСОБА_2, яка була його роботодавцем і загрожувала не сплатити йому заборгованість з заробітної плати.

Гроші за кредитним договором він не отримував, оскільки їх отримала ОСОБА_2 для придбання шуби і запевняла його, що поверне кредит раніше визначеного строку.

В таке ж становище потрапили інші працівники його підприємства, а тому вони звернулися до прокуратури м. Донецька, яка направила їх звернення до ГСБЕП.

Крім того, він вважає, що банком порушено умови надання кредиту, оскільки в договорі йдеться про кредит для придбання обладнання.

В той же час рахунок на придбання цього обладнання банку не було надано, були недоліки в оформленні інших документів, оскільки його дружина не була присутня і не підписувала згоду на отримання ним кредиту, хто за неї розписався невідомо, тому банк повинен був зупинити видачу кредиту, але не зробив це.

Кредитний договір забезпечено договором залогу, але позивач на нього не посилається, що свідчить про те, що йому були відомі всі наведені обставини.

Тому ОСОБА_1 просив визнати кредитний договір не укладеним.

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 26.12.2006 р. позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТОВ Банк „Фінанси та кредит" 25229,05 грн. заборгованості за кредитним договором та 282.30 грн. судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1. до ТОВ Банк „Фінанси та кредит", ТОВ „Твой стиль" про визнання кредитного договору не укладеним відмовлено.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від

Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків про таке не отримання грошей, якщо договір укладено в письмовій формі.

Разом з тим, таке положення не стосується випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді цієї справи судом встановлено, що кредитний договір підписано особисто ОСОБА_1, як і товар з магазину ТОВ „Твой стиль", до якого кошти за кредитним договором перераховано банком, отримано за його ж особистим підписом.

Доводи про те, що товар в наступному за його згодою було передано іншій особі для підприємницької діяльності, не є підставою відповідно до вимог чинного законодавства для визнання не укладеним кредитного договору.

Будь-яких доказів підписання кредитного договору під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини ОСОБА_1 суду не надано.

Факт колективного звернення до правоохоронних органів сам по собі не є таким доказом, як і факт заборгованості з заробітної плати з боку роботодавця, який виступив поручителем в отриманні кредиту.

Всупереч доводам апеляційної скарги, суд не міг ухвалити по справі заочне рішення, оскільки один з трьох відповідачів ОСОБА_1 брав участь в розгляді справи.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення скарги і зміни судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилити, рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 26.12.2006 р. залишити без зміни .

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.