КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-5929/09/2670                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Смолій І.В.

Суддя-доповідач:  Умнова О.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"29" червня 2010 р.  

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                   Умнової О.В.,

суддів:                                                                        Маслія В.І., Василенко Я.М.,

при секретарі:                                                            Олешко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Компанії «Тоттенхем офісіз енд хаусіз лімітед»в особі представництва «Тоттенхем офісіз енд хаусіз лімітед», ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.2009 року по адміністративній справі за позовом Компанії «Тоттенхем офісіз енд хаусіз лімітед»в особі представництва «Тоттенхем офісіз енд хаусіз лімітед»до ДПІ у Печерському районі м. Києва       

   - про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

   Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 1.06.2009 року №0002432240/0 про визначення податкового зобов»язання по податку на додану вартість в сумі 2528546 грн., з яких: 1264273 грн. –основного платежу та 1264273 грн.      

   Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.2009 року вказаний позов задоволений частково –визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 1.06.2009 року №0002432240/0 в частині стягнення сум заниженого податку на додану вартість та накладення штрафних санкцій за порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп. «г»п.10.1 ст.10 Закону України «про податок на додану вартість»на суму 2146359,50 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.   

   Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити оскаржувану постанову, задовольнивши позов у повному обсязі.

   Відповідач не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення вимог позову звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.       

   Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

   З матеріалів справи вбачається, що в період з 26.03.2009 року по 12.05.2009 року працівниками податкового органу була проведена виїзна планова виїзна перевірка представництва «Тоттенхем офісіз енд хаусіз лімітед»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.07.2000 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складений акт від 19.05.2009 року №164/22-4/21700078.  

   Згідно висновків даного акту, орган державної податкової служби встановив порушення позивачем пп.3.3.1 п.3.1 ст.3, п.4.1, п.4.2 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: платником занижено податок на додану вартість на суму 1264273 грн. та завищено від»ємне значення об»єкта оподаткування на суму 23883 грн.   

   На підставі вказаного акту податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення від 1.06.2009 року №0002432240/0, яким визначив позивачу податкове зобов»язання за платежем –податок на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 2528546 грн., з яких: 1264273 грн. –основного платежу та 1264273 грн.

   Висновки акту перевірки щодо виявлених в ході її проведення порушень позивачем вимог чинного законодавства ґрунтуються на тому, що ним занижено податкові зобов»язання по ПДВ на загальну суму 254791 грн. та завищено від»ємне значення об»єкта оподаткування на загальну суму 23883 грн. у зв»язку з наданням орендних послуг іншим суб»єктам господарської діяльності на підставі укладених з ними договорів за цінами нижче за звичайні. Не нараховано податкове зобов»язання по ПДВ на вартість відчуженого майна головною компанією «Тоттенхем офісіз енд хаусіз лімітед»на території України в сумі 1000000 грн. по договору купівлі-продажу від 20.03.2008 року та в сумі 9482 грн. по договору дарування від 23.03.2007 року.

   При нарахуванні ПДВ за операціями купівлі-продажу від 20.03.2008 року та дарування від 23.03.2007 року податковим органом не враховано, що вказані договори укладені безпосереднього Компанією «Тоттенхем офісіз енд хаусіз лімітед», без участі представництва.  

   Представництво компанії є самостійним платником ПДВ, не є стороною зазначених договорів, тому не зобов»язано сплачувати ПДВ по операціям, які не здійснювало. Крім того, відчужуване майно належало на праві власності Компанії, а не представництву, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

   Посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»не узгоджуються з нормами цього закону та не відповідають фактичним обставинам справи, що виникли у спірних правовідносинах.

   Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо безпідставності визначення податковим органом податкового зобов»язання по ПДВ на вартість відчуженого майна по договорам купівлі-продажу та дарування, правильно застосував норми Закону України «Про податок на додану вартість»та ухвалив у цій частині рішення, яке відповідає Закону.

   Доводи апеляційної скарги податкового органу щодо оскарження постанови суду першої інстанції у цій частині спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині рішення.

   Щодо заниження позивачем податкового зобов»язання по ПДВ на загальну суму 254791 грн. та завищення від»ємного значення об»єкта оподаткування на загальну суму 23883 грн. у зв»язку з наданням орендних послуг за цінами нижче за звичайні, слід зазначити наступне.

   В період з 18.07.2000 року по 31.12.2008 року представництвом компанії «Тоттенхем офісіз енд хаусіз лімітед»здавалось в оренду нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г.

   Відповідно до пп. 7.4.2 та п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 року №334/94-ВР, витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), у пов'язаної особи визначаються виходячи з договірних цін, але не більше за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

   Визначення звичайної ціни наведено в п. 1.20 ст. 1 вищевказаного Закону, яка встановлює, що звичайною ціною є ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

   Згідно п.п. 1.20.2 п 1.20 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

   П.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган.    

   В силу положень п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»та ч.2 ст.71 КАС України, обов»язок доказування правомірності рішення податкового органу щодо визначення податкових зобов»язань із застосуванням положень про звичайні ціни покладений на суб»єкта владних повноважень.

   Відповідач визначив звичайну ціну з оренди вказаного офісного приміщення на підставі листа Міністерства економіки України Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу «Держзовнішінформ»від 23.04.2009 року №400/09-09. Разом з тим, викладена у даному листі інформація не є беззаперечним доказом, що підтверджує рівень звичайних цін по відношенню до належного позивачу нерухомого майна та за умови відсутності інших доказів, не може бути підставою для визначення податковим органом такої ціни для визначення податкового зобов»язання.

   Згідно пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами).

   З наданих позивачем доказів вбачається, що ціна договору оренди належного йому нерухомого майна, з урахуванням умов оренди, характеристик об»єкту оренди, відповідає цінам, визначеним у таких же договорах, пропозиціях на їх укладення.

   Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги подані позивачем докази та не дав їм належної оцінки в сукупності з доказами, поданими відповідачем.

   Крім того, судом першої інстанції не враховано, що донарахування податкових зобов»язань платника податків податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов»язань за непрямим методом.

   Відповідно до п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», сума податкових зобов»язань платника податків може бути визначена за непрямим методом у випадках, коли декларацію подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.    

   Згідно пп. 4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням  платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов»язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов»язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

   Тобто, донараховуючи податкові зобов»язання шляхом застосування звичайних цін податковий орган у будь-якому випадку зобов»язаний дотримуватися процедури, визначеної пп.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України №2181.

   Недотримання такої процедури свідчить про протиправність здійснених донарахувань податкових зобов»язань та є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

   В даному випадку податковим органом порушена процедура, визначена законом для нарахування податкових зобов»язань за непрямим методом - пп. 4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

   Суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним у справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв»язку із чим, невірно вирішив спір у цій частині.     

   Доводи апеляційної скарги позивача в частині відмови у задоволенні позову спростовують встановлені судом першої інстанції обставини та викладені в оскаржуваному рішенні висновки. Разом з тим, враховуючи, що прохальна частина апеляції про зміну оскаржуваного рішення суду першої інстанції, шляхом задоволення позову у повному обсязі не відповідає положенням КАС України колегія суддів вважає, що її слід задовольнити частково –скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в частині даних вимог нове рішення про їх задоволення.         

   За таких обставин, колегія суддів, відповідно до ст.202 КАС України частково задовольняє апеляційні скарги - постанову суду першої інстанції скасовує в частині, зазначеній вище з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача.

   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -  

П О С Т А Н О В И Л А :

   Апеляційні скарги Компанії «Тоттенхем офісіз енд хаусіз лімітед»в особі представництва «Тоттенхем офісіз енд хаусіз лімітед», ДПІ у Печерському районі м. Києва задовольнити частково.

   Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.2009 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову Компанії «Тоттенхем офісіз енд хаусіз лімітед»в особі представництва «Тоттенхем офісіз енд хаусіз лімітед».

   Ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов Компанії «Тоттенхем офісіз енд хаусіз лімітед»в особі представництва «Тоттенхем офісіз енд хаусіз лімітед»до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

   Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Печерському районі м. Києва від 1.06.2009 року №0002432240/0 про визначення представництву «Тоттенхем офісіз енд хаусіз лімітед»податкового зобов»язання за платежем –податок на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 382186,50 грн.

   В іншій частині постанову залишити без змін.  

   Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

   Повний текст рішення суду виготовлений 2.07.2010 року.    

   Головуючий суддя:

   Судді:

< Текст >