< Список >
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2010 року Справа № 2а-1496/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді Кармазиної Т.М.
при секретарі –Сириці І.О.,
за участю:
представника позивача –Мурзак О.В.,
представника відповідача – Сааді Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю „ТК Зернопостач” про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з ТОВ „ТК Зернопостач” адміністративно –господарські санкції у розмірі 17519 грн. 04 коп. та пеню в сумі 115 грн. 72 коп..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем своєчасно подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, але, в порушення Закону Укра їни „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, самостійно не сплачено, у встановлений законодавством строк, адміністративно-господарські санкції. У зв’язку з чим за ТОВ „ТК Зернопостач” рахується заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій у розмірі 17519 грн. 04 коп. та пені в сумі 115 грн. 72 коп..
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що ТОВ „ТК Зернопостач” протягом 2009 року подавалась до Долинського районного центру зайнятості звітність щодо наявності вільних робочих місць для інвалідів, проте, останнім працівники –інваліди до відповідача не направлялись.
Крім того, відповідач посилається на те, що чинним законодавством України на підприємства не покладено обов’язок щодо здійснення пошуку інвалідів з метою їх працевлаштування.
Суд, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.3 ст.18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ (далі за текстом –Закон №875-ХІІ) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Згідно Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю та Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70, роботодавці реєструються у відділеннях Фонду за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців і щороку, не пізніше 01 березня подають відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Судом встановлено, що, ТОВ „ТК Зерно постач” перебуває на обліку в Кіровоградському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, яке в своїй діяльності використовує найману працю.
Відповідно до звіту ТОВ „ТК Зернопостач” про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, поданого відповідачем до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві в 2009 році складала 8759 грн. 52 коп. (а.с. 11).
Відповідно до п.3.3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політи ки України від 29.12.2004р. №338, у рядку 03 звіту відображається кількість інвалідів —штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених підпри ємством, відповідно до нормативу робочих місць для забез печення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Згідно даних, наданих відповідачем у звіті за 2009 рік, форма № 10-ПІ, вбачається, що при середньообліковій чисельності працюючих на підприємстві відповідача в 2009 році - 42 особи, та виходячи з нормативу, передбаченого ч.1 ст.19 Закону №875-ХІІ, у відповідача мали бути працевлаштовані два інваліди.
При цьому, відповідно до розділу 2 зазначеного звіту на підприємстві протягом 2009 року інваліди не працювали.
За змістом статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ (далі за текстом –Закон №875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно ч.3 ст.181 Закону №875-XII Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком під бирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст.18 Закону №875-XII.
Згідно ст.20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України „Про систему оподаткування”, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як вбачається з наданих відповідачем звітів по формі № 3-ПН ТОВ „ТК Зернопостач”, на виконання вимог законодавства, у 2009 році постійно направляло до Долинського районного центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів (а.с.22-32, 42).
Доказів того, що Долинським районним центром зайнятості було вжито заходів, визначених ст.181 Закону №875-XII щодо працевлаштування інвалідів на робочі місця ТОВ „ТК Зернопостач”, як і доказів відмови відповідача у працевлаштуванні направлених на вакантні посади інвалідів, суду не надано.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було виконано всі вимоги, передбачені чинним законодавством України, щодо організації та створення робочих місць для інвалідів. Що означає відсутність складу правопорушення у діях відповідача.
А сам факт відсутності на підприємстві працевлаштова них двох інвалідів ще не є безспірною ознакою наявності відпові дальності ТОВ „ТК Зернопостач”, яка могла настати лише у випадку не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів.
На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про відсутність у Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів правових підстав для накладення на відповідача штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів у 2009 році в сумі 17519 грн. 04 коп. та пені у розмірі 115 грн. 72 коп.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Таким чином, судові витрати підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю „ТК Зернопостач” про стягнення адміністративно –господарських санкцій та пені –відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано –21.06.2010р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Т.М. Кармазина