Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
"05" липня 2010 р. № 2а- 4905/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Шляхова О.М.,
за участі секретаря - Лишняк І.В.,
за участі сторін:
представника позивача - Кірєєвої І.І. (довіреність № 0610-36/161 від 26.01.10р.),
представника відповідача - Заварзіної Н.М. (довіреність № 4 від 01.01.10р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підпримства "Чугуївтепло" про стягнення коштів за незайняті робочі місця для інвалідів ,
ВСТАНОВИВ:
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Чугуївтепло», в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 22604,67 грн., та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 74,58 грн., всього 22679,25 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року (в редакції від 06.10.2005 року), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 ст. 19 і забезпечують працевлаштування інвалідів. Відповідно до ст. 20 зазначеного закону встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньо- річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. У відповідності до ч.2 ст.20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2009 рік та відповідно ст. 19 Закону, на Комунальне підприємство «Чугуївтепло» у 2009 році норматив для працевлаштування інвалідів складає 1 робоче місце. Відповідачем не виконано норматив 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів. Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві за 2009 рік становить 22604 грн. 67 коп.. Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2009 році, становить 22604 грн. 67 коп.. Згідно з розрахунком пені станом на 26.04.2010 р. у поточному році сума пені, яку необхідно сплатити за прострочення з 16.04.2010 року по 26.04.2010 року включно складає 74,58 грн. На момент звернення до суду у відповідача існує заборгованість на загальну суму 22604 грн. 67 коп. з адміністративно –господарських санкцій та пені, яка не сплачена.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на зазначені у позові обставини.
Представник відповідача у судовому засідання проти задоволення позову заперечував посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях, а саме: щодо обов’язковості підприємства сплатити штрафну санкцію, то штрафна санкція є саме «штрафною» і має присуджуватися за порушення певних обов’язків. Тобто штрафну санкцію не можна розглядати як просто платіж за пусте (незайняте) робоче місце, яке міг би зайняти інвалід. Також відповідач зазначає, що обов’язок підприємства працевлаштувати інвалідів відповідно до ст.. 18 Закону кореспондується з обов’язком органів Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевих Рад народних депутатів, громадських організацій інвалідів, які мають здійснювати роботу з працевлаштування конкретних інвалідів. Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов»язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов»язком добирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов»язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону. Неможливість виконання нормативу підприємством прямо пов’язана з невиконанням обов’язків органами, визначеними у ст. 18 Закону. Відповідач також пояснює, що у 2009 році КП «Чугуївтепло» подавало вакансії 3-ПН з вказанням про потребу в інвалідах, зокрема до Чугуївського мїськрайоного центру зайнятості, проте районним центром зайнятості інваліди до підприємства не направлялися, також підприємство не відмовляло в працевлаштуванні інвалідам. Відповідач вважає, що без наявності конкретного інваліда та без виконання передбачених Законом взаємних обов’язків як роботодавця, так і органів працевлаштування щодо направлення на роботу інваліда та укладення з ним трудового договору, не можна вважати, що підприємство не виконало своїх обов’язків з працевлаштування інвалідів.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно форми № 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2009 рік, що наданий КП «Чугуївтепло» до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників складу підприємства у 2009 році становила 150 осіб. При цьому у звіті зазначено, що середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 5 осіб.
Судом встановлено, що центром зайнятості інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися, так само як і не було безпосередньо звернення інвалідів до відповідача для працевлаштування.
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Після самостійного розрахунку кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою вищевказаної статті, здійснюється та забезпечується працевлаштування інвалідів.
В ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.
З аналізу положень Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст. 18 Закону, при цьому дана норма встановлює, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 19 Закону, на КП «Чугуївтепло» у 2009 році норматив для працевлаштування інвалідів складає 1 робоче місце.
Судом встановлено, що відповідачем на протязі 2009 року подавалися звіти форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів до Чугуївського міського районного центру зайнятості. Також, в матеріалах справи знаходиться лист Чугуївського міського районного центру зайнятості № 439 від 06.05.2010 року про перелік підприємств, які на протязі 2009 року інформували центр про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, серед яких є КП «Чугуївтепло».
Судом встановлено, що центром зайнятості інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися, так само як і не було безпосередньо звернення інвалідів до відповідача для працевлаштування.
Відповідачем були виконані вимогу Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів. Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які були направлені центром зайнятості, позивачем не були представлені і у справі відсутні.
Суд, прийшов до висновку, про те, що відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій та пені за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2009 році.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Комунального підприємства «Чугуївтепло» адміністративно – господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 22679,25 грн. нормативно та документально не обґрунтовані, суперечать діючому законодавству, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 N 875-XII, ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підпримства "Чугуївтепло" про стягнення коштів за незайняті робочі місця для інвалідів –відмовити у повному обсязі..
< Текст > < сума стягнення (цифрами) >
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 07.07.2010 року.
Суддя Шляхова О.М.