АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2007 року                                                                                м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі;

Віхрова В. В., Гайдук В. І., Красвітної Т. П.,

розглянувши в касаційному пррядку (відповідно до Закону України № 697-У від 22.02.2007) в попередньому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міського суду Київської області від 05 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 червня 2004 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовами до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження належного йому на праві власності автомобіля у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася через дії та за вини ОСОБА_2, і просив стягнути на свою користь 1 560 гривень 85 коп. відшкодування збитків, 200 гривень за послуги експерта-оцінювача, 1 000 відшкодування завданої моральної шкоди, 128 гривень, витрачених на юридичну допомогу.

Рішенням Броварського міського суду Київської області від 05 листопада 2003 року позови ОСОБА_1 задоволені повністю, і на його користь стягнуто з ОСОБА_2  2 888 гривень 85 коп.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 червня 2004 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення місцевого суду залишене без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального закону щодо порядку розгляду справи та з'ясування обставин справи, що потягло неправильне вирішення справи, у зв'язку з чим просить скасувати судові рішення з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах касаційної скарги, дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень місцевого та апеляційного судів та їх скасування відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 18.07.2003 в м. Бровари Київської області на вулиці Київська сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок порушення правил дорожнього руху відповідачем під час керування автомобілем «Фольксваген», НОМЕР_1, належним йому на праві власності, через що автомобіль «Тойота-Скарлет ХL», НОМЕР_2, який належить позивачу на праві власності, зазнав ушкоджень, відновлювальний ремонт яких складає 1 560 гривень 85 коп. Також встановлено, що за кермом автомобіля «Тойота-Скарлет ХL» знаходилася дружина позивача, і позивач пережив душевні хвилювання через пошкодження його майна та через загрозу здоров'ю дружини. Позивач витратив 200 гривень на проведення оцінки вартості відновлювального ремонту та сплатив 128 гривень з надання правової допомоги адвоката.

Апеляційним судом також встановлено, що справа призначалася до розгляду 15.09.2003, але розгляд справи відкладався за клопотанням представника відповідача на 15.10.2003. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, подав клопотання про відкладення розгляду справи, що суд задовольнив і відклав розгляд справи на 05.11.2003, про що відповідач був повідомлений 18.10.2003, але повторно у судове засідання не з'явився.

Справа № ЗЗц-111кс/07; 6-19565 кс04

Категорія 40

2

За ст. 3 ЦПК України (1963 року) та ст. 2 ЦПК України (2004 року) провадження у цивільних справах ведеться згідно із процесуальним законом, що діє на час розгляду справу чи вчинення окремої процесуальні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 320 ЦПК України (1963 року) підставами касаційного оскарження є порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

За ст. 335 ЦПК України (2004 року) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Судами ухвалені у справі судові рішення, виходячи з тих обставин, що встановлені за наслідками оцінки зібраних доказів в їх сукупності, що досліджені у судовому засіданні, коли за ст.ст. 15, 30 ЦПК України (1963 року) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, надаючи суду відповідні докази.

Колегія суддів відзначає, що представник відповідача підтвердив апеляційному суду про вручення 18.10.2003 повістки відповідачу, що відображено у протоколі судового засідання апеляційного суду, зауваження на який не принесені. Звідси, відповідач, будучи двічі повідомленим належним чином про час і місце розгляду справу, двічі не з'явився у судове засідання, через що суд першої інстанції за ст. 172 ЦПК України (1963 року) мав достатні підстави розглянути справу у відсутність відповідача за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст.ст. 27, 40 ЦПК України (1963 року) судом встановляться обставини в тому числі за допомогою фактичних даних отриманих з пояснень сторін. В акті експерта-оцінювача зазначений сертифікат суб'єкта оціночної діяльності з датою та номером його видачі, що виданий ФДМ України, на підставі якого експерт-оцінювач здійснює свою діяльність. Достовірність цих доказів оцінювалась судами першої та апеляційної інстанції, а оцінка на достовірність доказів виходить за межі касаційного провадження. Тож місцевим та апеляційним судами дотримано вимоги ст.ст. 27, 29, 40, 62 ЦПК України (1963 року).

Оскільки встановлено, що відповідач, керуючи автомобілем, не дав дороги автомобілю позивача, який мав перевагу у русі, а шкода заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, то відповідач має відповідати за заподіяну шкоду на загальних підставах згідно зі ст.ст. 440, 440 ЦК УРСР, як про це відзначив Пленум Верховного Суду України у п. З постанови від 27.03.1992 за № 6, а саме за наявної вини лише відповідача йому шкода не відшкодовується, а він є зобов'язаним відшкодувати позивачу завдану шкоду у повному обсязі.

Таким чином, встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права і відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків місцевого та апеляційного судів не спростовують.

Керуючись, ст.ст. 332, 336, 342-345 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міського суду Київської області від 05 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, остаточна і оскарженню не підлягає.