РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 липня 2007 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Яремка В.В.
Суддів Винту Ю.М., Рокочої М.І.
Секретаря Брензила В.В.
за участю позивача-відповідача ОСОБА_1., відповідачки-позивачки
ОСОБА_2., її представника ОСОБА_3.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2на рішення Новоселицького районного суду від 4 листопада 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про виселення та зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1 про визнання жилого будинку спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, -
встановила:
У грудні 2004 року ОСОБА_1. подав позов до ОСОБА_2. про виселення.
Зазначав, що з 1985 року до серпня 2004 року з відповідачкою перебував у шлюбі. Сім'я проживала у будинку АДРЕСА_1, який належить йому на праві власності за договорами дарування від 16 квітня 1985 року та від 25 січня 1993 року, вчинених його бабусею ОСОБА_4.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2. перестала бути членом його сім'ї, але продовжує проживати в будинку, договір найму жилого приміщення укласти відмовляється, комунальні платежі не сплачує.
Просив виселити ОСОБА_2. з належного йому будинку.
ОСОБА_2. пред'явила зустрічний позов.
Посилалася на те, що з відповідачем вона перебувала у шлюбі з вересня 1980 року. Від шлюбу є двоє дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, які проживають з нею.
З 1985 року вони проживають в будинку АДРЕСА_1, який належав бабусі відповідача - ОСОБА_4. В 1985 році вона подарувала ОСОБА_1. 11/20 будинку, а в 1993 році - решту 9/20.
В період з 1990 року по 1994 рік, під час шлюбу, будинок добудовувався, ремонтувався. Була замінена покрівля, вікна, двері, частково замінена підлога, зроблена штукатурка, в прибудові обладнано коридор, кухню, ванну, автономне опалення. Побудовано гараж літ. «Б», літню кухню літ. «В», сарай літ. «Г», сарай літ. «Д», навіси літ. «Ж» і літ. «З», сарай літ. «І», навіс літ. «Л», зведено огорожу, погріб, криницю, вбиральню.
Справа 22ц-481 Головуючий у 1 інстанції Марчак В.Я.
Категорія 29/30 Доповідач Яремко В.В.
2
Тобто, позивачка ОСОБА_2. стверджувала, що за період шлюбу цінність будинку значно зросла.
Просила суд визнати будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, визнати частково недійсними договори дарування часток жилого, які були укладені між ОСОБА_1. і ОСОБА_4. 16 квітня 1985 року та 25 січня 1993 року.
Просила також провести поділ спільного будинку між колишнім подружжям в рівних частках по 50/100, виділивши їй у власність квартиру № 1, що складається з коридору, 6,7 кв.м. вартістю 2627 грн., кухні ,12,1 кв. м. вартістю 4745 грн., ванни, 5,0 кв.м - 1961 грн., котельні - 1020 грн., жилої кімнати, 11,8 кв.м. - 2270 грн., кімнати, 10,6 кв.м. - 2075 грн., сарая літ. «Д» - 1540 грн., навісу літ. «З» - 163 грн., навісу літ. «Д» -265 грн., колодязя 584 грн., вбиральні, вигрібної ями, огорожі, водорозбірної колонки, а всього майна на суму 19534 грн.
Відповідачу просила залишити у власність квартиру № 2 варіанту поділу № 1, що складається з: веранди, 4,7 кв.м., вартістю 920 грн., кімнати, 15,1 кв.м., вартістю 2955 грн., кімнати, 13 кв.м., вартістю 2544, яку слід переобладнати під коридор і кухню, сходів - 78 грн., сарая літ. «Г» - 4072 грн., гаража літ. «Б» - 3375 грн., по 1/2 вигрібної ями - 85 грн., вбиральні - 262,5 грн., огорожі - 442,5 грн., колодязя - 292 грн., водорозбірної колонки -90 грн., а всього майна на суму 19806 грн.
Просила стягнути з відповідача на її користь витрати, пов'язані з розглядом справи.
Рішенням Новоселицького районного суду від 4 листопада 2005 року позов ОСОБА_1. задоволено.
Ухвалено виселити ОСОБА_2. з жилого будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
У зустрічному позові ОСОБА_2. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, а в позові ОСОБА_1 відмовити.
Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Зазначає, що суд помилково вказав, що будинок ОСОБА_1. був подарований його матір'ю, оскільки дарителем була бабуся, а не матір .
За віком, станом здоров'я, доходами вона не могла брати участь в ремонтних роботах, добудові будинку, будівництві господарських споруд.
Апелянт вважає, що судом не з'ясовано, які саме роботи були виконані в будинку, на скільки збільшилась цінність майна за період шлюбу. В судовому засіданні ОСОБА_1. підтвердив виконання будівельних робіт у 1988 році, за які розрахувався він. Тоді бабусі було 81 рік.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам по справі, не взяв до уваги, що між нею то відповідачем існувала усна домовленість про оплату ним комунальних платежів в рахунок аліментів на неповнолітнього сина.
Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 26 квітня 2006 року в частині позовних вимог ОСОБА_2. про визнання недійсним договорів дарування відмовлено з підстав спливу позовної давності. В цій частині рішення набрало законної сили.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2. підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов ОСОБА_1. про виселення ОСОБА_2., суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1. є власником спірного будинковолодіння, а ОСОБА_2., проживаючи в ньому, відмовляється укласти договір найму жилого приміщення.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2. про визнання будинковолодіння спільною сумісною власністю та про його поділ, суд виходив з того, що основні будівельно-ремонтні роботи у спірному будинковолодінні були проведені за життя дарительки ОСОБА_4., коли вона була власником спірного майна.
3
Однак, до такого висновку суд першої інстанції прийшов внаслідок неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Це відповідно до вимог п.п. 1, 3, 4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.
Так, судом не з'ясовано чи збільшилась вартість будинковолодіння внаслідок добудови та ремонтних робіт, здійснених в період шлюбу сторін, чи є це збільшення істотним.
Неправильно застосував суд до правовідносин, що склалися між сторонами, правила ст.169 ЖК України, оскільки ОСОБА_2. не була наймачем жилого приміщення, а членом сім'ї ОСОБА_1.
Колегія суддів вважає, що в позові ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про виселення слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про визнання жилого будинку спільною сумісною власністю подружжя та його поділ слід задовольнити частково.
Колегією суддів встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 1980 року до вересня 2003 року, та з 1980 року проживають у жилому будинку АДРЕСА_1 Чернівецької області.
16 квітня 1985 р. ОСОБА_1. отримав в дар від своєї бабусі ОСОБА_1. 11/20 часток жилого будинку АДРЕСА_1, а 25 січня 1993 року вона йому подарувала ще 9/20 часток.
Таким чином ОСОБА_1. став власником всього будинку.
У зведеному оціночному акті від 1 листопада 1992року (а.с.102) на домоволодіння АДРЕСА_1, дійсна вартість житлового будинку становила 3921 крб.
З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 129 від 24 лютого 2006 року вбачається, що відновна вартість подарованого будинку станом на 2006 рік складає 23002 грн.
Встановлено, що за час шлюбу сторони, як подружжя, в період з 1990 по 1996 роки добудували будинок ( зокрема, добудували коридор площею 6. 70 кв. м., кухню, 12, 10 кв. м., ванну, 5, 0 кв. м., котельню, 2,6 кв. м.) і відремонтували його: замінили покрівлю, вікна, двері, підлогу, переклали кахельні пічки, оштукатурили будинок ззовні, виконали опоряджувальні роботи. Вартість цих робіт за висновком експертизи складає 37987 грн.
Вартість жилого будинку із врахуванням добудови та ремонту збільшилася станом на 2006 рік і складає 92713 грн.
Встановлено, що впродовж 1985 - 1995 років були також побудовані: гараж літ. «Б», літня кухня літ. «В», сарай літ. «Г», підвал в сараї літ «Г», сарай літ «Д», сарай літ. «Ж», сарай літ. «І», навіс літ. «З», навіс літ. «Л», вбиральня, колодязь, огорожа загальною ринковою вартістю 56888 грн.
Таким чином ринкова вартість всього будинковолодіння в порівнянні з 1985 роком збільшилася з 27882 грн.(відновна вартість станом на день обстеження - 11 лютого 2006року) до 101506 грн. у 1993 році і до 132608 грн. у 2006 році.
Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1. про те, що ремонтні роботи здійснювала бабуся ОСОБА_1., оскільки належних доказів на підтвердження зазначених обставин ОСОБА_1. суду не надав.
Зібраними по справі доказами встановлено, що ОСОБА_4. була особою похилого віку, не мала матеріальної та фізичної можливості вести ремонтно-будівельні роботи, здійснила відчуження будинку на користь онука - ОСОБА_1. та не мала інтересу до поліпшення відчуженого майна.
Подружжя ОСОБА_1. та ОСОБА_2. з 1980 року проживали у жилому будинку АДРЕСА_1 Чернівецької області, мали від шлюбу двох дітей, здійснювали ремонтні роботи та добудови за власний рахунок, оскільки були зацікавлені у поліпшенні житлових умов та іншого житла не мали.
4
Посилання ОСОБА_1. на показання свідків ОСОБА_5. та ОСОБА_6. на підтвердження участі бабусі у проведенні ремонту будинку, не можуть бути взяті до уваги, оскільки їх показання в суді першої та апеляційної інстанції з достовірністю не свідчать про те, що певні ремонтні роботи в будинку здійснювалися за кошти бабусі ОСОБА_1., а свідчать лише про проведення таких робіт з її відома.
Відповідно до ст. 25 КпШС України та ст. 62 СК України, якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 жовтня 1991 року „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" право приватної власності на жилий будинок виникає коли, відповідно до ст.ст. 16 і 17 Закону України "Про власність", будівництво житлового будинку велось подружжям в період шлюбу - жилий будинок у зв'язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім'ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 жовтня 1991 року „Про практику застосування судами законодавства, що регулюю право власності громадян на жилий будинок" будинок, який належав одному з подружжя, може бути визнаний згідно зі ст.25 КпШС спільним майном подружжя, якщо в період шлюбу істотно збільшилась його цінність внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох. При цьому на суму вартості будинку до його поліпшення збільшується частка дружини, якому він належав, у тому числі і у випадках, коли суд відступає від начала рівності часток подружжя в спільній сумісній власності з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей або інтересів одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Зібраними по справі доказами встановлено, що внаслідок трудових та грошових затрат подружжя ОСОБА_1. та ОСОБА_2. істотно збільшилась цінність житлового будинку АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_1. на підставі договорів дарування від 16 квітня 1985 року та від 25 січня 1993 року.
Вартість будинковолодіння з 1985 року до 2006 року збільшилася з 27882 грн. до 132608 грн., а саме на 104726 грн.
Також збільшилася жила площа будинку АДРЕСА_1, а саме з 38,70 кв.м. до 39,40 кв.м.
За таких обставин колегія суддів вважає, що майно, яке ОСОБА_1. отримав в дар від баби, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових і грошових затрат сторін як подружжя, а тому відповідно до ст. 25 КпШС України, який був чинним на час збільшення майна в цінності, та відповідно до ст. 62 СК України його слід визнати спільною сумісною власністю подружжя.
Доводи ОСОБА_1., про те, що частину добудов житлового будинку здійснено до частки житлового будинку, яка перебувала у власності дарувальника -ОСОБА_4., не можуть бути підставами для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. про визнання житлового будинку спільної сумісною власністю подружжя, оскільки зібраними по справі доказами встановлено, що добудови проведено подружжям ОСОБА_2. та ОСОБА_1., які з 1980 року проживають у спірному будинку та користувалися до 25 січня 1993 року всіма його приміщеннями разом з ОСОБА_4. без встановлення часток кожного співвласника.
Колегія суддів вважає безпідставними вимоги ОСОБА_2. про проведення поділу будинковолодіння між колишнім подружжям в рівних частках (по 50/100), оскільки ОСОБА_1. на праві власності належав жилий будинок, відновною вартістю 23002 грн., до спільних затрат на його поліпшення.
5
Враховуючи наведене, колегія судців важає можливим провести поділ будинковолодіння, виділивши ОСОБА_2. у спірному будинковолодінні 38/100 часток ((92713-23002) : 2 = 34855 грн.50 коп.), а ОСОБА_1. 62/100 часток.
Таким чином, вимоги ОСОБА_2. про поділ будинковолодіння слід задовольнити частково, за запропонованим спеціалістом варіантом II поділу.
Зокрема, ОСОБА_2. слід виділити в буд АДРЕСА_1 жилу кімнату площею 11,3 кв.м. вартістю 2270 грн., сходи - 31 грн., коридор, 6,7 кв.м. вартістю 2627 грн., кухню, 11,2 кв.м. вартістю 4745 грн., ванну 5,00 кв.м. - 1961 грн., котельню, 2,6 кв. м. - 1020 грн., а всього на суму 12654 грн.
З господарських споруд ОСОБА_2. слід виділити сарай літ. «Д» вартістю 1124 грн. та навіс літ. «Ж» вартістю 249 грн., по 1/2 вбиральні вартістю 262 грн.50 коп. вигрібної ями - 85 грн., водорозбірної колонки - 90 грн., криниці - 292 грн., огорожі 442 грн.50 коп., а всього на суму 2545 грн.
Всього ОСОБА_2. слід виділити майна на суму 15199 грн., що складає 38/100 часток булинковолодіння.
Частка, що виділяється ОСОБА_2. за вартістю перевищує на 250 грн. суму вартості належної їй частки, однак, суд вважає її незначною і враховує ту обставину, що з - ОСОБА_2. проживають діти, які навчаються. Тому, підстав для стягення з неї на користь ОСОБА_1. відшкодування за різницю в частках немає.
Решту приміщень в будинку, будівель і споруд слід виділити ОСОБА_1.. Зокрема, йому слід виділити: кімнату 15,1 кв.м. вартістю 2955 грн., кімнату 13,0 кв.м. вартістю 2544 грн., веранду 4,7 кв.м. вартістю 920 грн., сходи 4,7 кв.м. вартістю 78 грн., кухню 8,3 кв м. вартістю 2079 грн. гараж літ. «Б» вартістю 3375 грн., літню кухню літ. «В» вартістю 4982 грн., сарай літ. «Г» вартістю 4072 грн., сарай літ. «І» вартістю 1540 грн., навіс літ. «Л» вартістю 265 грн., навіс літ. «З» вартістю 163 грн. По - 1/2 вбиральні вартістю 262 грн.50 коп.., вигрібної ями вартістю 85 грн., водорозбірної колонки вартістю 90 грн., криниці вартістю 292 грн. огорожі вартістю 442 грн.50 коп.
Всього йому в рахунок поділу слід виділити майна на суму 24145 грн., що складає 62/100 часток.
Оскільки, ОСОБА_2. є співвласником жилого будинку, в позові ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про виселення слід відмовити.
Крім цього, вимоги про виселення не можуть бути задоволені і в силу того, що відповідно до ст. 156, 169 ЖК України, а саме з вказаних правових підстав заявлено позов -' про виселення, ОСОБА_2. як колишній член сім'ї власника будинку не може бути виселена лише з огляду на відсутність згоди між нею та власником будинку з приводу платності чи безоплатності проживання ОСОБА_2. в будинку.
Зважаючи на ухвалення нового рішення з ОСОБА_1. на користь держави слід стягнути державне мито, від сплати якого ОСОБА_2. була звільнена, в сумі 151 грн. 99 коп.. Також на користь ОСОБА_2. з ОСОБА_1. слід стягнути витрати, пов'язані з розглядом справи: оплата висновку спеціаліста - 424 грн., оплата допомоги адвоката - 200 грн., на відшкодування витрат за сплату судового збору за апеляційну ~~~" скаргу - 98 грн., за оплату судової будівельної експертизи - 600 грн., а всього - 1322 грн.
Всього з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. слід стягнути 1322 грн.
На підставі ст.ст.60, 61, 62, 65, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 331, 355, 357, 372, 383 ЦК України, ст.ст.156, 169 ЖК України, керуючись ст.ст.209, 218, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково. Рішення Новоселицького районного суду від 4 листопада 2005 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1. про виселення та відмови у задоволенні
6
позову ОСОБА_2. про визнання жилого будинку спільною сумісною власністю подружжя та його поділ.
В позові ОСОБА_1до ОСОБА_2про виселення відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2. до ОСОБА_1. задовольнити частково.
Визнати будинковолодіння АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 38/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1.
Виділити їй в будинку: кімнату площею 11,3 кв.м. вартістю 2270 грн.; сходи вартістю 31 грн.; коридор, 6,7 кв. м. вартістю 2627 грн.; кухню, 11,2 кв. м. вартістю 4745 грн.; ванну, 5,0 кв.м вартістю 1961 грн., котельню, 2,6 кв.м. вартістю 1020 грн., а всього на суму 12654 грн.
Виділити ОСОБА_2. з господарських будівель: сарай літ. «Д» вартістю 1124 грн., навіс літ. «Ж» вартістю 249 грн.; по 1/2 : вбиральні вартістю 262 грн.50 коп., вигрібної ями вартістю 85 грн., водорозбірної колонки вартістю 90 грн., криниці вартістю 292 грн. огорожі вартістю 442,5 грн.
Всього ОСОБА_2. виділити майна на суму 15199 (п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто дев'ять) гривень, що складає 38/100 часток.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 62/100 домоволодіння.
Виділити йому в будинку АДРЕСА_1: кімнату площею 15,1 кв. м. вартістю 2955 грн., кімнату площею 13,0 кв. м. вартістю 2544 грн., веранду, 4,7 кв. м. вартістю 920 грн., кухню, 8,3 кв. м. вартістю 2079 грн., сходи вартістю 78 грн., гараж літ. «Б» вартістю 3375 грн., літню кухню літ. «В» вартістю 4982 грн., сарай літ. «Г» вартістю 4072 грн., сарай літ. «І» вартістю 1540 грн., навіс літ. «Л» вартістю 265 грн., навіс літ. «З» вартістю 163 грн., по 1/2 вбиральні вартістю 262 грн.50 коп., вигрібної ями вартістю 85 грн., водорозбірної колонки вартістю 90 грн., криниці вартістю 292 грн., огорожі вартістю 442 грн. 50 коп. грн.
Всього ОСОБА_1. виділити майна на суму 24145 грн., що складає 62/100 частини будинковолодіння.
Стягнути з ОСОБА_1на користь місцевого бюджету державне мито в сумі 151 грн. 99 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2витрати, пов'язані з розглядом справи в сумі 1322 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.