РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2007 року                                                                                           м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області в складі: Головуючого: Заводян К.І. Суддів: Одинака О.О., Рокочі М.І. Секретаря: Орлецької Я.І.

З участю: ОСОБА_1., представника ОСОБА_2. - ОСОБА_3., представника ОСОБА_3  ОСОБА_4.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1і ОСОБА_2до ОСОБА_3про виселення, усунення перешкод в користуванні власністю та вселення і зустрічним позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1, ОСОБА_2про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_1. і ОСОБА_2., скасування реєстрації права власності на це майно, про визнання права на 1/3 ідеальну частку спадкового майна, а саме на 38,33% квартири АДРЕСА_1, вартістю 76 666, 67 грн., про зобов'язання нотаріальної контори видати свідоцтво про право на спадщину за законом на 38,33% вказаної квартири, а Чернівецького КОБТІ - здійснити реєстрацію права на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1і ОСОБА_3, за дорученням і в інтересах ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 квітня 2007 року, -

встановила:

В грудні 2004 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали позов до ОСОБА_3про виселення, усунення перешкод в користуванні власністю та вселення.

Справа № 22ц-457 / 2007р.                                              Головуючий у першій інстанції

Категорія: 2/5                                                                     Богдан С.І.

Доповідач: Заводян К.І.

 

2                                                                             

Посилалися на такі обставини.

Відповідачка по справі є колишньою дружиною їхнього батька -ОСОБА_5, шлюб з яким був укладений 21.12.2001 року. В серпні 2002 року відповідачка покинула батька і виїхала за межі України

ІНФОРМАЦІЯ_1 їхній батько, який проживав в квартирі АДРЕСА_1 і яка належала йому на праві приватної власності, помер.

12.11.2004 року вони обоє отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на двокімнатну квартиру житловою площею 27,4 м.кв., загальною площею 49,0м .кв., по 1/2 частині на кожного.

Після смерті батька та його поховання, наприкінці червня 2004 року, відповідачка повернулася із-за кордону, поселилася в квартиру, яка належить їм на праві власності, поміняла замки і таким чином перешкоджає їм користуватися своєю власністю.

Посилаючись на ст. 41 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про власність ", позивачі просили суд вселити їх в квартиру АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_3. з даної квартири і зобов'язати її не чинити перешкоди в користуванні цією квартирою.

ОСОБА_3 подала до ОСОБА_1, ОСОБА_2зустрічний позов, вимоги якого після неодноразових змін були: про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_1. і ОСОБА_2., скасування реєстрації права власності на це майно, про визнання права на 1/3 ідеальну частку спадкового майна, а саме на 38,33% квартири АДРЕСА_1, вартістю 76 666, 67 грн., про зобов'язання нотаріальної контори видати свідоцтво про право на спадщину за законом на 38,33% вказаної квартири, про зобов'язання Чернівецького КОБТІ здійснити реєстрацію права на нерухоме майно.

Посилалася на те, що 21.12.2001 року вона одружилася з батьком відповідачів ОСОБА_5. Ще до одруження вона проживала разом з ОСОБА_5. в спірній квартирі, яка належала йому на праві власності.

29 серпня 2002 року вона була офіційно зареєстрована в цій квартирі. Після одруження її чоловік ОСОБА_5. зробив на неї заповіт на всю квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_5. помер і з цього часу у неї виникло право на спадкове майно.

В процесі розгляду справи їй стало відомо, що 17 липня 2002 року ОСОБА_5. скасував заповіт. Рішенням Герцаївського    районного суду

 

3                                                                              

від 04.04.2003 року шлюб між нею та ОСОБА_5. був розірваний. Справа розглядалася у її відсутності, без належного повідомлення. Рішення вона оскаржила і при новому розгляді провадження в даній справі було закрите. Тобто, шлюб між нею та ОСОБА_5. розірваний не був.

Оскільки вона проживала постійно з чоловіком в квартирі, то вважала, що фактично прийняла спадщину, тому із заявою про видачу свідоцтва на спадщину до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори вона звернулася лише 30.01.2006 року .

Спадкоємцями за законом є вона та діти покійного чоловіка: ОСОБА_1. та ОСОБА_2. Кожному із спадкоємців має належати по 1/3 ідеальних часток спадкового майна. Однак, відповідачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2., скориставшись її тимчасовою відсутністю, незаконно, на її думку, оформили на себе все спадкове майно.

Спадщина складається з квартири АДРЕСА_1 вартістю 200000 грн, (за її оцінкою), легковий автомобіль ВАЗ 21011, вартістю 7045 грн. 33 коп., та гараж № 511, в товаристві з експлуатації індивідуальних гаражів № 12 в м. Чернівці, вартістю 22725 грн. Вартість 1/3 спадкового майна складає 76 666, 67 грн.

Гараж № 551 ОСОБА_2. спочатку оформив на себе, а потім продав його. Автомобіль ВАЗ 21011 ОСОБА_2. також зареєстрував на себе 26.01.2006 року. У зв'язку з цим його частку у спадковому майні слід зменшити на цю суму 29770 грн.

Просила визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 12.11.2004 року Першою Чернівецькою державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_1. та ОСОБА_2. та виданий на їх ім'я витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.11.2004 року. Визнати за нею право на 1/3 ідеальну частку всього спадкового майна, яке належало її покійному чоловікові ОСОБА_5., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: на 38,33 % квартири № АДРЕСА_1, вартістю 76666 грн. 67 коп. Зобов'язати Першу Чернівецьку державну нотаріальну контору видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на 38.33 % квартири і зобов'язати Чернівецьке КОБТІ провести державну реєстрацію на неї права на цю спадщину і видати відповідний витяг про це.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17 квітня 2007 року в позові ОСОБА_1 і ОСОБА_2до ОСОБА_3про виселення, усунення перешкод в користуванні власністю та вселення відмовлено за безпідставністю.

Позов ОСОБА_3. задоволено частково.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 12 листопада 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Першою Чернівецькою державною нотаріальною конторою, та недійсним витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий 26 листопада 2004 року Чернівецьким КОБТІ ОСОБА_1. та ОСОБА_2.

За ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2визнано право на 1/3 ідеальну частку спадкового майна за законом, яке належало покійному ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: за ОСОБА_3 - на 38,33 %, ОСОБА_1 - на 38,33 % , за ОСОБА_2- на 23,34 % квартири № АДРЕСА_1.

В позовних вимогах про зобов'язання Першої Чернівецької державної нотаріальної контори видати свідоцтво про право на спадщину за законом та зобов'язання Чернівецького КОБТІ провести державну реєстрацію права на спадщину за ОСОБА_3 відмовлено із-за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. і ОСОБА_3, за дорученням і в інтересах ОСОБА_2., просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов, а в позові ОСОБА_3. відмовити.

Вважають рішення суду незаконним та необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права. В суді не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, внаслідок чого висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

ОСОБА_3. не проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини. В цей час вона перебувала за кордоном.

Шлюбно-сімейні відносини із спадкодавцем фактично були припинені.

Судом був порушений порядок виклику в судове засідання свідків ОСОБА_3. Вони не могли описати зовнішність покійного, її характерні риси, що свідчить про те, що ці особи взагалі не були знайомі з ОСОБА_5., їх покази є недостовірними і не повинні були братися до уваги.

Відмовивши позивачам за первісним позовом у вимогах про вселення, суд порушив їх право на користування спадковою квартирою як своєю власністю. Посилання у зв'язку з цим на те, що позивачі забезпечені окремим житлом, не є переконливим, оскільки ОСОБА_3. теж належить на праві власності квартира АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ЧК ОБТІ   ( а.с. 115 т. 1).

 

5                                                                             

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1. і ОСОБА_3, за дорученням і в інтересах ОСОБА_2., підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_3., суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до част.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_5., ОСОБА_3. була його дружиною, проживала і була зареєстрована у спірній квартирі АДРЕСА_1 як член сім'ї, за кордон виїжджала тимчасово, на заробітки. За таких обставин вона є спадкоємцем за законом першої черги і вважається такою, що прийняла спадщину.

В той же час при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1. і ОСОБА_2. до ОСОБА_3. про виселення, про усунення перешкод в користуванні власністю та вселення та позовних вимог ОСОБА_3. про визнання права власності на частку у спадковому майні суд неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. В порушення вимог част.1 ст.1267 ЦК України суд безпідставно змінив розміри часток спадкоємців у квартирі, замінив грошову компенсацію частки реалізованого спадкового майна нерухомим майном, шляхом збільшення спадкової частки ОСОБА_3. у квартирі, вийшов за межі позовних вимог в частині визначення нерівними часток у цьому майні ОСОБА_1. та ОСОБА_2. Таких вимог ніхто із сторін не заявляв.

Тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до част.1 ст.317 ЦК України, яка визначає зміст права власності, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відмовивши ОСОБА_1. і ОСОБА_2. у вимогах про вселення і усунення перешкод в користуванні квартирою, суд порушив їх право на користування спадковою квартирою як своєю власністю. За таких обставин позов ОСОБА_1. та ОСОБА_2. до ОСОБА_3. про вселення та усунення перешкод в користуванні квартирою підлягає задоволенню

В позовних вимогах ОСОБА_1. і ОСОБА_2.. про виселення ОСОБА_3. із спірної квартири слід відмовити, оскільки вона має право на спадщину за законом і як власник вправі користуватися своїм майном.

Відповідно до част.  1,2 ст. 1280 ЦК України,    якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями

 

6

спадщину прийняли інші спадкоємці, вона підлягає перерозподілу між ними.

Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

Як вбачається з матеріалів справи, діти покійного - ОСОБА_1. і ОСОБА_2. отримали свідоцтва про право на спадщину на квартиру та автомобіль ( а.с. 165,170,172 т.1). ОСОБА_2. також розпорядився в гаражем №511 в товаристві з експлуатації індивідуальних гаражів №12 (а.с.77 т.2), реалізувавши його іншій особі.

Таким чином, із спадщини в натурі збереглися квартира АДРЕСА_1 та автомобіль ВАЗ 21011. Передачі в натурі частини автомобіля ОСОБА_3. не вимагає.

Колегія суддів вважає, що спадщина, що залишилася після смерті ОСОБА_5., підлягає перерозподілу, у зв'язку з чим слід визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 12 листопада 2004 року ОСОБА_1та ОСОБА_2   Першою Чернівецькою державною нотаріальною конторою на квартиру АДРЕСА_1, та недійсним витяг про реєстрацію права власності на це нерухоме майно, виданий 26 листопада 2004 року Чернівецьким КОБТІ ОСОБА_1. та ОСОБА_2.

Згідно част.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Тому за ОСОБА_3., ОСОБА_1. та ОСОБА_2. (за кожним) слід було б визнати право на 1/3 частку спадкового майна: квартири АДРЕСА_1, вартістю 200000 грн., автомобіля ВАЗ 21011, вартістю 7045 грн., гаража №511 в товаристві з експлуатації індивідуальних гаражів №12, вартістю 22725 грн.

Оскільки частку автомобіля ВАЗ 21011 в натурі ОСОБА_3. не вимагає, а гараж проданий, з відповідачів на користь ОСОБА_3. слід стягнути грошову компенсацію належної їй частки у цьому майні, а саме з ОСОБА_1. та ОСОБА_2. по 1174,17 грн., з кожного.

Так як гаражем №511 в товаристві з експлуатації індивідуальних гаражів №12, вартістю 22725 грн., розпорядився ОСОБА_2., з нього на користь ОСОБА_3. слід стягнути грошову компенсацію в сумі 7575 грн. за частку у гаражі.

Позовні вимоги ОСОБА_3. про визнання за нею права на 38,33 % квартири АДРЕСА_1, вартістю 76590 грн., задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги перевищують спадкову частку, на яку ОСОБА_3. має право в спірній квартирі.

Згідно част.3 ст.88 ЦПК України з ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на користь місцевого бюджету слід стягнути судовий збір, а саме: з ОСОБА_1. -345,07 грн., з ОСОБА_2.- 420,83 грн.

 

7                                                                             

На підставі ст.ст. 316, 317, 319, 1261, 1268, 1270, 1278, 1280 ЦК України, керуючись ст..307, п.4 част.1 ст.309,316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1і ОСОБА_3, за дорученням і в інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17 квітня 2007 року , за винятком частини про відмову ОСОБА_3 в позовних вимогах про зобов'язання Першої Чернівецької державної нотаріальної контори видати свідоцтво про право на спадщину за законом та зобов'язання Чернівецького КОБТІ провести державну реєстрацію права на спадщину за  законом, скасувати.

Позов ОСОБА_1і ОСОБА_2задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 і ОСОБА_2до квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1і ОСОБА_2перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1.

В позовних вимогах ОСОБА_1і ОСОБА_2до ОСОБА_3про виселення відмовити.

Позов ОСОБА_3до ОСОБА_1і ОСОБА_2задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право на спадкування за законом 1/3 (однієї третини) ідеальної частки спадкового майна, що належало її чоловікові ОСОБА_5, який помер 10.травня 2004 року.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 12 листопада 2004 року ОСОБА_1та ОСОБА_2Першою Чернівецькою державною нотаріальною конторою на квартиру АДРЕСА_1, та недійсним витяг про реєстрацію права власності на це нерухоме майно, виданий їм 26 листопада 2004 року Чернівецьким КОБТІ.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2та ОСОБА_3 право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1, по 1/3 ( одній третій) частці за кожним.

Стягнути з ОСОБА_1та ОСОБА_2на користь ОСОБА_3грошову компенсацію за належну їй

 

8                                                                               

частку у автомобілі ВАЗ 21011 по 1174 (одній тисячі сто сімдесят чотири) гривні 17 копійок, з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_3грошову компенсацію за належну їй частку у гаражі № 511 в товаристві з експлуатації індивідуальних гаражів №12 м .Чернівці в сумі 7575 (сім тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) гривень.

В позовних вимогах ОСОБА_3про визнання за нею права на 38,33 % квартири АДРЕСА_1, вартістю 76590 грн., відмовити за безпідставністю.

Стягнути на користь місцевого бюджету Шевченківського району м.Чернівці (ідентифікаційний код 23246436; р/р №31411537700003; банк одержувача: УДК у Чернівецькій області; МФО 856135; код бюджетної класифікації 22090100) судовий збір (державне мито): з ОСОБА_1в сумі 345 (триста сорок п'ять) гривень 07 копійок, з ОСОБА_2- в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 83 копійки.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 квітня 2007 року в частині відмови ОСОБА_3 в позовних вимогах про зобов'язання Першої Чернівецької державної нотаріальної контори видати свідоцтво про право на спадщину за законом та зобов'язання Чернівецького КОБТІ провести державну реєстрацію права на спадщину за  законом залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.