№ 4-1417/10
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 липня 2010 року суддя Печерського районного суду м. Києва Отрош І.О., при секретарях Москаленко К.О., Шапутько С.В. за участю прокурорів Азорського М.А., Охріменка С.І., Лихотопа О.Р., розглянувши скарги представників ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову прокурора другого наглядового відділу Головного управління нагляду за додержанням законів на транспорті та підприємствах оборонної промисловості Генеральної прокуратури України Азорського М.А. від 15.04.2010 про порушення кримінальної справи за фактом замаху на умисне ухилення від сплати податку на додану вартість службовими особами ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.15 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Представник ОСОБА_1 звернувся до суду 11.06.2010 в інтересах ОСОБА_2 зі скаргою на вказану постанову /а.с.1-6/.
Представник ОСОБА_3 звернулась до суду 18.06.2010 в інтересах ОСОБА_4 зі скаргою на вказану постанову /а.с.62-67/.
Постановою суду від 23.06.2010 вказані скарги об’єднані в одне провадження.
В поданих скаргах заявники просять скасувати оскаржувану постанову як незаконну і необґрунтовану, постановлену без приводів і підстав, передбачених ст..94 КПК України, які б вказували на наявність в діях службових осіб ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.212 КК України, на підставі помилкових висновків прокурора, без проведення перевірки даних, та з порушенням ст.98 КПК України. В обґрунтування скарги заявники посилаються на не зазначення в оскаржуваній постанові, яким чином до Генеральної прокуратури України потрапили матеріали, на підставі яких прокурором було зроблено висновок про наявність ознак злочину, порушення підслідності, оскільки у злочинах, передбачені частинами 2, 3, 4 ст.212 КК України досудове слідство проводиться слідчими податкової міліції, а не прокуратури, порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, а не щодо осіб, відсутність суб’єктивної сторони складу злочину – прямого умислу, неправильну кваліфікацію злочину за ч.3 ст.212, ч.2 ст.15 КК України у зв’язку з відсутністю об’єктивної сторони цього складу злочину.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1, вимоги скарги підтримав, посилаючись на викладені в ній обставини, обґрунтував порушення прав та законних інтересів ОСОБА_2 тим, що у період, за який було порушено кримінальну справу, останній займав посаду головного бухгалтера ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», був відповідальною особою за складання бухгалтерської звітності та підписував декларацію про сплату податку на додану вартість та уточнюючий розрахунок до неї. Адвокат надав суду письмові пояснення, скаргу просив задовольнити, оскаржувану постанову скасувати.
Особа, в інтересах якої подано скаргу, ОСОБА_2, вимоги скарги та пояснення представника ОСОБА_1 підтримав, просив скаргу задовольнити.
Заявник ОСОБА_3 вимоги скарги підтримала, посилаючись на викладені в ній обставини. Зазначила, що порушеною кримінальною справою порушуються права та законні інтереси ОСОБА_4, оскільки в період, за який порушується кримінальна справа, останній перебував на посаді директора ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» та підписував фінансову звітність. Просила скаргу задовольнити та скасувати оскаржувану постанову.
Прокурор, яким було винесено оскаржувану постанову про порушення кримінальної справи - Азорський М.А., проти вимог скарг заперечував. Вважає, що дані скарги є безпідставними, оскільки кримінальна справа порушена у відповідності з вимогами ст.ст.94, 98 КПК України, за наявності на те приводів і підстав. Зокрема зазначив, що приводом до порушення кримінальної справи було безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину, а підставами - достатні дані, а саме податкова звітність ДК «Укртрансгаз», НАК «Нафтогаз України», інформація підприємства, документи перевірки, проведеної СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП, пояснення в.о. головного бухгалтера ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_6 Прокурор просив залишити скаргу без задоволення, виклавши думку у письмовому вигляді.
Прокурор Охріменко С.І. доводи скарг не визнав, зазначивши, що скарги є безпідставними, кримінальна справа порушена у відповідності з вимогами ст.ст.94, 98 КПК України за наявності на те приводів та підстав. Просив скарги залишити без задоволення.
Особа, в інтересах якої подано скаргу – ОСОБА_4, в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, що не заперечується його представником. Суддею визнано можливим проводити розгляд справи у відсутність особи, в інтересах якої подано скаргу – ОСОБА_4, за участю його представника.
Дослідивши матеріали, на підставі яких було порушено справу, заслухавши пояснення заявників - ОСОБА_1, ОСОБА_3, особи, в інтересах якої подано скаргу – ОСОБА_2, думку прокурора Охріменка С.І. та прокурора, яким було порушено кримінальну справу – Азорського М.А., надходжу до наступних висновків.
Постановою прокурора другого наглядового відділу Головного управління нагляду за додержанням законів на транспорті та підприємствах оборонної промисловості Генеральної прокуратури України Азорського М.А. від 15.04.2010 порушено кримінальну справу за фактом замаху на ухилення від сплати податку на додану вартість службовими особами ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.15 КК України /а.м.1-2/.
Як встановлено судом, відповідальними за фінансово-господарську діяльність ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в період, за який порушено кримінальну справу, були директор підприємства – ОСОБА_4, та головний бухгалтер – ОСОБА_2, таким чином порушеною кримінальною справою порушуються їх права та законні інтереси.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.01.03 за № 3-рп/2003 суд, розглядаючи скарги на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи, перевіряє наявність приводів і підстав, передбачених ст. ст. 94, 98 КПК України, для винесення таких постанов.
Відповідно до вимог ст.236-8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Статтею 94 КПК України встановлений вичерпний перелік приводів та підстав для порушення кримінальної справи. Відповідно до ст.98 цього Кодексу, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), тобто кримінальна справа може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об’єктивні ознаки вчиненого злочину.
Об’єктивні ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.212 КК України, виходячи з кваліфікуючих його ознак згідно оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи, полягають в замаху на ухилення від сплати податку в особливо великих розмірах.
Згідно оскаржуваної постанови, приводом для порушення кримінальної справи було безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.212 КК України в діях службових осіб ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» при розгляді матеріалів перевірки щодо законності дій службових осіб ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України». Як вбачається з наданих суду матеріалів, привід для порушення кримінальної справи - безпосереднє виявлення ознак злочину прокурором - оформлено рапортом прокурора другого наглядового відділу Головного управління нагляду за додержанням законів на транспорті та підприємствах оборонної промисловості Азорського М.А. від 13.04.2010, зареєстрованому у книзі обліку заяв і повідомлень про злочин Генеральної прокуратури України 14.04.2010 за №62 /а.м.3/, що відповідає вимогам Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв і повідомлень про злочини, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України №66/13-ок від 24.06.2004.
Разом з цим, згідно зазначеного рапорту, перевірка відносно ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» проводилась прокурором за зверненням народного депутата України Реви Д.О., проте в матеріалах перевірки вказане звернення відсутнє. Крім того, рапорт про встановлення прокурором факту порушення службовими особами ДК «Укртрансгаз» податкового законодавства датований 13.04.2010 та зареєстрований Генеральною прокуратурою України 14.04.2010. Проте матеріали перевірки направлені СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП супровідним листом від 15.04.2010, пояснення в.о. головного бухгалтера ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» відібрані 15.04.2010, інших документів матеріали, надані суду, не містять. Постанова про порушення кримінальної справи винесена прокурором цього ж дня, 15.04.2010. Зазначене дає підстави вважати про поверхневість проведеної прокурором перевірки та формальність приводу для порушення кримінальної справи.
Підставою для порушення кримінальної справи згідно оскаржуваної постанови послугувала наявність достатніх даних, які вказували на наявність в діях службових осіб ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.212 КК України, які містились зокрема в податковій звітності ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», інформація підприємства, документи перевірки, проведеної СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, безпосередньо підставою для висновку прокурора про неправомірне, з метою умисного ухилення від сплати ПДВ, складання та подання до СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість став акт №676/41-20/30019801 від 15.12.2008 СДПІ у м.Києві по роботі з ВВП про результати невиїзної документальної перевірки ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» по декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року та уточнюючих розрахунків до неї, згідно якого встановлено порушення ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за березень 2008 року на суму 15 771 772 грн. /а.м.13-18/.
Як встановлено судом протягом розгляду справи, 29.02.2008 ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» отримало від ЗАТ «Укргаз-Енерго» попередню оплату в сумі 200 млн.грн. за транспортування газу в березні 2008 року, на виконання укладеного 28.02.2007 між ними договору про надання послуг з транспортування природного газу. У зв’язку з вказаним ДК “Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» включено до декларації з ПДВ за лютий 2008 року суму зобов’язань у розмірі 33 333 333, 33 грн.
В наступному податковому періоді платіжним дорученням від 04.03.2008 №1820 ДК «Укртрансгаз» повернуло ЗАТ «Укргаз-енерго» авансовий платіж у сумі 200 млн. грн. та виписала розрахунок №647/31- від 04.03.2008 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 29.02.2008 №310. Таким чином виникло зменшення суми податкових зобов’язань з ПДВ за березень 2008 року. ЗАТ «Укргаз-енерго» отримало 200 млн. грн. від ДК «Укртрансгаз» 04.03.2008 проте не відобразило в обліку коригування податкового кредиту, оскільки одержало розрахунок відкоригованого значення податку несвоєчасно, а саме, як зазначено в поясненнях ОСОБА_2, що надавались заступнику начальника ГВПМ СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП /а.м.57/, 22.05.2010. Таким чином відбулося заниження залишку від’ємного значення між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту з ПДВ за березень 2008 року на суму 15 771 772 грн.
Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ у отримувача.
Відповідно до ЗУ «Про податок на додану вартість», наказу ДПА України №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» є обов’язок постачальника товарів (послуг) виписати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної. Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів (послуг), копія залишається у продавця.
ЗУ «Про податок на додану вартість» та накази ДПА України №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», №166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» не містять приписів стосовно того, що продавець має право врахувати виписаний ним розрахунок коригування кількісних і вартісних показників у декларації за відповідний звітний період тільки після відправлення та (або) отримання оригіналу розрахунку коригування покупцем товарів (робіт, послуг).
Таким чином, розрахунки коригування по декларації з ПДВ ДК «Укртрансгаз» проводились вірно, проте у зв’язку з несвоєчасним одержанням покупцем послуг – ЗАТ «Укргаз-енерго» розрахунку відкоригованого значення податку, підприємством-покупцем не відображено в обліку коригування податкового кредиту.
Разом з цим, вважаю, що факт несвоєчасного одержання оригіналу розрахунку відкоригованого значення ПДВ та невідображення в обліку коригування податкового кредиту покупцем послуг ЗАТ «Укргаз-енерго» не може бути достатнім для висновку про наявність ознак злочину в діях службових осіб ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».
Виходячи з вищевикладеного, наданих матеріалів перевірки, надходжу до висновку, що відповідних, допустимих та достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.212 КК України в діях службових осіб ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» за викладених в постанові обставин при її винесенні не було, і тому не було приводів та підстав для порушення кримінальної справи.
Суддя не приймає доводів скарги щодо порушення підслідності при проведенні досудового слідства у справі, відсутності суб’єктивної сторони складу злочину – прямого умислу, порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, а не щодо конкретних осіб, неправильної кваліфікації, оскільки при розгляді справ за скаргами на постанови про порушення кримінальної справи судом досліджується наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, а тому вказані питання не підлягають дослідженню та вирішенню при розгляді даної справи.
Також суддя не бере до уваги доводів заявників щодо незазначення в оскаржуваній постанові, яким чином до Генеральної прокуратури України потрапили матеріали, на підставі яких прокурором було зроблено висновок про порушення кримінальної справи, оскільки як вбачається з наданих суду матеріалів, вони були направлені на запит Генеральної прокуратури України з СДПІ у м.Києві по роботі з ВВП /а.м.4/.
Оскільки судом встановлено, що на момент порушення кримінальної справи приводів і підстав, передбачених ст.94 КПК України, для її порушення не було, оскаржувана постанова про порушення кримінальної справи від 15.04.2010 підлягає скасуванню.
Таким чином, скарги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.94, 98 ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України, Рішенням Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003, Рішенням Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009, -
ПОСТАНОВИВ:
Скарги представників ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 - задовольнити.
Постанову прокурора другого наглядового відділу Головного управління нагляду за додержанням законів на транспорті та підприємствах оборонної промисловості Генеральної прокуратури України Азорського М.А. від 15.04.2010 про порушення кримінальної справи за фактом замаху на умисне ухилення від сплати податку на додану вартість службовими особами ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.15 КК України, - скасувати.
На постанову суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва протягом семи діб через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя: