ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" червня 2010 р. м. Київ К-11729/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)
суддів Амєліна С.Є.
Головчук С.В.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
секретар судового засідання Міненко І.М.,
за участю позивача,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Південної регіональної митниці на постанову Київського районного суду міста Одеси від 27 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Південної регіональної митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, –
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Південної регіональної митниці про визнання протиправним та скасування наказу №475-к від 11 жовтня 2006 року в частині його звільнення з посади, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Київського районного суду міста Одеси від 27 грудня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 квітня 2007 року, позов задоволено. Визнано наказ Одеської митниці Державної митної служби України №475-к від 11 жовтня 2006 року в частині звільнення ОСОБА_4 з митних органів з посади інспектора відділу митного оформлення №1митного поста «Одеса-порт»Одеської митниці протиправним, таким, що порушує його права та свободи. Скасовано наказ Одеської митниці Державної митної служби України №475-к від 11 жовтня 2006 року в частині звільнення ОСОБА_4 з митних органів з посади інспектора відділу митного оформлення №1митного поста «Одеса-порт»Одеської митниці. Поновлено ОСОБА_4 на посаді інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-порт»Одеської митниці. Стягнуто з Одеської митниці на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12 жовтня 2006 року в сумі 4744 грн. 16 коп.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду міста Одеси від 27 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 квітня 2007 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 з 2002 року працював в митних органах.
Наказом Одеської митниці Державної митної служби України №475-к від 11 жовтня 2006 року на нього накладене дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з митних органів з посади інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-порт»Одеської митниці за п.4 ст. 28 Дисциплінарного статуту митної служби України. Підставою накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення став акт службового розслідування від 15 червня 2006 року. Метою службового розслідування була перевірка дотримання вимог чинного законодавства при здійсненні інспектором відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-порт»Одеської митниці ОСОБА_4 митного контролю й митного оформлення товарів за ВМД №500060000/6/208260-208266, 500060000/6/20870-208281, 500060000/6/6208284-208288 від 25 квітня 2006 року та встановлення персональної відповідальності за можливі порушення при виконанні службових обов’язків з боку посадових осіб Одеської митниці, які приймали участь у здійсненні митних процедур по зазначених ВМД.
Відповідно до наказу Одеської митниці Державної митної служби України №475-к від 11 жовтня 2006 року ОСОБА_4, фактично, було звільнено з займаної посади за поставлені відбитки своєї особистої номерної печатки на 28 видаткових ордерах, по яких було здійснено пропуск товарів через митний кордон України, без оформлення митних декларацій, що призвело до порушень митного законодавства і кваліфікується відповідачем як правопорушення, що являються перевищенням службових обов’язків та здійсненням повноважень, не передбачених законом, що відповідно до ст. 21 Дисциплінарного статуту митної служби України є порушенням службової дисципліни.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в діях позивача відсутній склад дисциплінарного правопорушення, а відповідачем не доведена правомірність та законність оскаржуваного наказу.
Питання забезпечення і додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень до посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, врегульовані Дисциплінарним статутом митної служби України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут митної служби України»від 06 вересня 2005 року.
Відповідно до п.4 ст. 28 Дисциплінарного статуту митної служби України, звільнення посадової особи митної служби може мати місце в разі, зокрема, перевищення службових обов'язків, а також здійснення повноважень, не передбачених законом.
Згідно зі ст. 21 зазначеного нормативно-правого акту, порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
Пунктом 6 ст.23 Статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних правопорушень до посадових осіб митної служби може бути застосовано такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з митного органу. А згідно з ч.1 ст. 25 обставиною, що виключає можливість застосування дисциплінарного стягнення, є відсутність події чи складу дисциплінарного правопорушення.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, зазначили, що поставленні відбитки своєї особистої номерної печатки на 28 видаткових ордерах, по яких було здійснено пропуск товарів через митний кордон України, не можна кваліфікувати як перевищення службових обов’язків та/або здійснення повноважень, не передбачених законом, оскільки вони узгоджувались з вимогами посадової інструкції інспектора митного оформлення №1 митного поста «Одеса-порт»Одеської митниці та положеннями Технологічної схеми митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, зазначених вимог процесуального закону не виконали.
Як вбачається з обставин справи, прийом ВМД до оформлення здійснювався 25 квітня 2006 року і відповідно до копій видаткових ордерів, отриманих в Одеському морському торговельному порту, вивезення контейнерів, відповідно до завірених особистою печаткою позивача, з території пункту пропуску здійснено набагато раніше, ніж завершено митне оформлення ВМД. А у переважній кількості випадків навіть раніше, ніж здійснено прийняття ВМД до митного оформлення.
Згідно з наказом Міністерства транспорту та зв’язку від 13 грудня 2004 року №1098 “Про затвердження Правил оформлення вантажних перевізних документів на перевезення морським транспортом” особиста печатка, відбитки якої було поставлено на ВМД, надає дозвіл на пропуск через митний кордон України товарів, що перевозяться в міжнародному водному сполученні.
Саме на підставі цього документу з наявними відбитками номерної печатки позивача здійснюється пропуск вантажів з території Одеського морському торговельному порту.
При проведенні службового розслідування ОСОБА_4 визнав факти порушення чинного законодавства при наданні ним дозволу на вивезення контейнерів з товаром за межі митного контролю і порту без здійснення митного контролю й оформлення. Однак, суди не досліджували ці обставини та, прийнявши рішення, допустили неповноту з’ясування всіх обставин справи, що мають значення для вирішення спору.
Неповне з’ясування судами попередніх інстанцій дійсних обставин справи і неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.
Відповідно до частини другої ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Південної регіональної митниці задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду міста Одеси від 27 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 квітня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийМ.І. Гурін
СуддіС.Є. Амєлін
С.В. Головчук
М.Г. Кобилянський
В.В. Юрченко