УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 серпня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Томенчука Б.М.,
суддів Гриновецького Б.М., Шайди С.М.,
з участю: прокурора Журавльова Є.Є.,
захисника ОСОБА_1.
розглянувши 09.08.2007 року у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Івано-Франківського міського суду від ЗО травня 2007 року,-
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого приватним підприємцем, одруженого, на утриманні має 1 малолітню дитину, раніше не судимого, засуджено: - за ст.135 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- за ст.153 ч.2 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст.70 КК України остаточно йому визначено покарання 3 роки 2 місяці позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2. звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.76 КК України на засудженого покладено обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та періодично з"являтися для реєстрації.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід засудженому змінено на підписку про невиїзд.
Судом також вирішено питання щодо речого доказу.
Згідно вироку суду ОСОБА_2. визнано винуватим та засуджено за те, що 19.12.2003р. приблизно о 00год. 15хв. він, керуючи автомобілем „Мерседес-Бенц" по вул. Тролейбусній в м.Івано-Франківську, вчинив наїзд на пішохода, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_3. отримав тяжкі тілесні ушкодження. Після вчиненої ДТП ОСОБА_2. залишив потерпілого в небезпеці, не надавши останньому допомоги.
Справа № 11-318/2007р. Головуючий у І інстанції Лазарів О.Б.
Категорія ст.135 ч.3, 153 ч.2 КК України Доповідач: Томенчук Б.М.
2
Крім цього, 27.01.2007р. приблизно о 23год. 20хв. в будинку АДРЕСА_2, разом із раніше уже засудженим ОСОБА_4., задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом із погрозою застосуванням фізичного насильного із потерпілою ОСОБА_5.
В апеляції на вирок прокурор, яка приймала участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого, вважає, що призначене ОСОБА_2. покарання не відповідає тяжкості скоєних ним злочинів, тому просить вирок скасувати за м"якістю призначеного покарання та постановити новий вирок.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора про незаконність та необґрунтованість вироку в частині призначеного покарання, який підтримав апеляцію, пояснення засудженого та його захисника, які заперечили вимоги апелянта, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.
Доведеність вини та правильність кваліфікації неправомірних дій ОСОБА_2. за ст. ст.135 ч.3, 153 ч.2 КК України в повній мірі перевірені судом першої інстанції, а його висновки про встановлення фактичних обставин справи, у відповідності до наявних доказів зібраних досудовим слідством, є достаньо мотивовані та обгрунтовані, і в апеляції не оспорюються.
Оскільки засуджений свою вину у вчиненому визнав повністю, тому дослідження фактичних обставин справи було обмежено допитом засудженого.
Що ж стосується призначеного ОСОБА_2. покарання, то воно відповідає вимогам ст.65 КК України, оскільки при вирішенні цього питання судом були враховані всі ті обставини, які встановлені по справі. Оскільки обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлено, а встановлено ряд обставин, які пом"якшують покарання, зокрема, що ОСОБА_2. раніше не судимий, позитивно характеризується, на утриманні має малолітню дитину, потерпілим відшкодував збитки, у вчиненому щиро розкаявся, суд, врахувавши думку потерпілої, призначив покарання в межах санкції інкримінованих статей і звільнив від відбування призначеного покарання з випробуванням.
На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_2. покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Отже, доводи прокурора в апеляції про невідповідність призначеного ОСОБА_2. покарання, є необгрунтованими, тому при таких обставинах колегія суддів вважає, що апеляцію прокурора слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляцію прокурора, яка приймала участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду від 30 травня 2007 року відносно засудженого ОСОБА_2. - без змін.