ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Панкова М.В. суддів Белинчук Т.Г. Ісаєва Г.А. при секретарі Сафіній Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до військової частини № А-4418 про стягнення підйомної допомоги, за апеляційною скаргою військового прокурора Сімферопольського гарнізону на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя від 21 грудня 2006 року,
встановила:
У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до військової частини № А-4418 про стягнення підйомної допомоги у розмірі 1850 грн. 12 коп., неоплаченої йому у зв'язку з переїздом до нового місця служби.
Вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з передислокацією військової частини він разом з сім'єю переїхав до м. Сімферополя, проте командування військової частини відмовилося виплатити йому підйомну допомогу, передбачену наказом Міністра оборони України № 370 від 22.10.2001 року.
Позивач просив стягнути з відповідача підйомну допомогу у розмірі 1850 грн. 12 коп.
Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 21 грудня 2006 року позов задоволений. Суд стягнув з відповідача підйомну допомогу в сумі 1850 грн. 12 коп., а також судові витрати у справі у розмірі 51 грн.
У апеляційній скарзі військовий прокурор Сімферопольського гарнізону просить постанову суду скасувати, посилаючись на її незаконність.
Заслухав суддю доповідача, вислухавши представників військової прокуратури, військової частини, ОСОБА_1, перевіривши матеріали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
З матеріалів справи та змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 разом з сім'єю переїхав до нового місця служби в лютому 2005 року і з того часу у позивача виникло право вимоги підйомної допомоги, яка йому не була виплачена.
Справа № 22-а-1903/2007 року Головуючий у першій
інстанції Адаменко О.Г.
Доповідач Ісаєв Г.А.
2
З адміністративним позовом про стягнення підйомної допомоги ОСОБА_1 звернувся тільки в листопаді 2006 року, тобто по закінченню одного року з дня, коли позивач дізнався про своє порушене право.
У судовому засіданні суду першої інстанції представник військової частини наполягав на застосуванні ч. 1 ст. 100 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 разом з сім'єю переїхав до нового місця служби в лютому 2005 року і не одержавши підйомну допомогу мав право протягом одного року, тобто до лютого 2006 рік звернутися з позовом до суду, проте позовну заяву подав тільки в листопаді 2006 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 99 КАС України.
При таких обставинах рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
На підставі викладеного і керуючись статтями 195,200, 202,205, 207 КАС України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу військового прокурора Сімферопольського гарнізону задовольнити.
Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя від 21 грудня 2006 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1до військової частини № А-4418 про стягнення підйомної допомоги - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий адміністративний суд України протягом одного місяця.