Справа № 2-355/10 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

18 лютого 2010 року                                                                                  місто Одеса

Київський районний суд м. Одеси в складі:

    головуючого – судді  Непоради М.П.

    при секретарі               Єрьоменко Л.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди та по зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про  захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що влітку 2000 року він проводив капітальний ремонт свого приватного будинку і тимчасово проживав в гаражі.

ОСОБА_2 запропонувала йому під час ремонту будинку пожити у неї. У той час між ним та ОСОБА_2 не виникло ані кохання, ані дружби, не велося сумісного господорювання. Протягом часу ОСОБА_2 повідомила його про те, що вона вагітна, та він залишив її будинок, а відносно залишення дитини, порадив ОСОБА_2 подумати, так як шлюб між ними неможливий, тому як вони різні люди.

Позивач вказав, що незабаром він пішов у черговий рейс і повернувся в листопаді 2001 року, тобто через 8 місяців після народження ОСОБА_2 дитини.

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, та 7 вересня 2004 року судом було ухвалено рішення, яким з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до 19 березня 2019 року. Зазначене рішення було оскаржено, та колегія суддів Апеляційного суду Одеської області від 10.05.2005 року постановила ухвалу, яка змінила рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.09.2004 року змінивши розмір стягуємих аліментів – ? частки зі всіх видів заробітку (доходів).

Позивач зазначив, що незважаючи на те, що в окремі періоди доходи його були значно меншими, ОСОБА_2 завжди отримувала аліменти на утримання сина в розмірі не менш 300 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.

Станом на 01.05.2008 року заборгованість по аліментам відсутня зовсім.

Одже, незважаючи на це, відповідач ОСОБА_3, яка є матір’ю ОСОБА_2, 3 серпня 2005 року подала до управління юстиції Київського району м. Одеси дві заяви, в яких, по перше – просить «подать в розыск» його як злісного неплатника аліментів, а по друге – просить направити у всі основні порти України та Прикордонну службу України повідомлення, що він є злісним неплатником аліментів та що його не можна випускати за кордон. Крім того, вона самостійно письмово зверталася з подібними заявами до капітанів Одеського, Іллічівського, Миколаївського, Ізмаїльського, Севастопольського портів де вказувала «Просим Вас задержать выдачу паспорта моряка до полного выяснения места работы и зароботной платы моряка - стармеха ОСОБА_1.».

Позивач вважає, що ОСОБА_3 його обчорнила, повідомляючи в різні кріюнгові фірми, куди він звертався по найму на роботу: «Если вы можете наложить запрет на выезд ОСОБА_1 за границу, он сам явится, и арест на имущество – таких негодяев надо ставить к стенке» і далі «Кстати у него рас тут 3 ребенка и все байстрюки. Донецкого ребенка он наверное узаконит через 17 лет, сейчас он живет с его мамой. 1996 года ребенок еще не найден, но буду искать …».

Позивач  також зазначив, що за фахом він старший механік судна, йому підподрядкована команда машинного відділення, та він повинен впродовж всього часу пояснювати всім, що він законослухняний громадянин.

Тобто позивач вважає, що своїми діями відповідачі поширили відносно нього неправдиві відомості, які негативно вплинули на його – позивача – честь, гідність та ділову репутацію серед своїх близьких, знайомих та співпрацівників. За таких обставин позивач просить спростувати неправдиві відомості відносно нього у таки же спосіб у який вони були поширені.

Нанесену моральну шкоду позивач обґрунтовує тим, що внаслідок поширення відповідачами недостовірних відомостей він зазнав та і до цих пір зазнає моральні страждання, оскільки щоразу зустрічаючись з людьми які, знають про його ситуацію, він почуває себе незручно і змушений постійно виправдовуватись  та спростувати висловлені ОСОБА_3 недостовірні відомості. Моральну шкоду він оцінює в сумі 10 000,00 грн., яку просить стягнути з відповідачів.

В вересні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що від своєї доньки ОСОБА_2 вона дізналася, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до судді Приморського районного суду м. Одеси з листом, в якому надав про неї такі свідчення, тобто нібито вона довела першого чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_7 до смерті, що вона вчинила бійку в Південному РЕМ та інші.  

Позивач по зустрічному позову ОСОБА_3 просить суд ухвалити рішення, яким визнати свічення, які розповсюджував ОСОБА_1 такими , які не відповідають дійсності, зобов'язати ОСОБА_1 принести їй письмові вибачення та стягнути з відповідача на її користь 50 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Позивач по первісному позову та його представник  у судовому засіданні позовні вимоги по первісному позову підтримали та просить задовольнити їх у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Представник відповідачів по первісному позову та позивача ОСОБА_3 по зустрічному позову проти первісного позову заперечувала, та просила задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

Заслухавши сторони по справі, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову повинно відмовити,  виходячи з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами регулюються Конституцією України, цивільним законодавством України.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному громадянину гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до положень ст. ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, звернення до суду із захистом порушеного права та інтересів.  

Ст. 275 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягнень інших осіб.

Відповідно до ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення проти неї та (або) членів його сім'ї недостовірної інформації, має право відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Стаття 297 ЦК України передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист гідності та честі.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України  «Про застосування   судами  законодавства,  що  регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та  організацій» №7 від 28. 09. 1990 року (надалі  - Постанова) позов  про спростування відомостей,  що порочать честь і гідність,  може бути пред'явлено особою,  про яку поширені такі відомості. Пункт 6 Постанови зазначає, що Відповідачем у справі про захист  честі  і  гідності  може бути  фізична  або  юридична  особа,  яка  поширила відомості,  що порочать позивача.

Згідно ст.  299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду із позовом про захист своєї ділової репутації.

За загальними правилами цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов'язаними суб'єктами названих правовідносин є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам громадян чи організацій.

Ст. 277 ЦК України визначено, що негативна інформація, поширена особою, вважається недостовірною, якщо особа, яка поширила цю інформацію не доведе протилежного.

П. 15 постанови Пленуму ВСУ зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її в пресі, передання по радіо, телебаченню, поширення в мережі Інтернет, викладення в характеристиках, заявах, листах адресованих іншим особам. Крім цього п. 15 цієї Постанови Пленуму зазначається, що недостовірною є інформація, яка викладено неправдиво, або містіть відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або існували, але відомості про них не відповідають дійсності.

Судом встановлено, що 7 вересня 2004 року Київським районним  судом м. Одеси було ухвалено рішення, яким з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до 19 березня 2019 року. Зазначене рішення було оскаржено, та колегія суддів Апеляційного суду Одеської області від 10.05.2005 року постановила ухвалу, яка змінила рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.09.2004 року змінивши розмір стягуємих аліментів на користь ОСОБА_2 в розмірі – ? частки зі всіх видів заробітку (доходів).

03  серпня 2005 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до начальника Київського ВДВС Міністерства Юстції України, в якої просила направити запити капітанам Одеського, Іллічівського, Севастопільского та Ізмаїльського портів для того, щоб ОСОБА_1 не зміг отримати паспорт моряка та «прекратил скрываться от выплаты алиментов… Также направить запросы в Державну Прикордонну службу Украины  и в Южное региональное управление Одесской прикордонной службы чтобы эти службы сделали запрет выезда ОСОБА_1 с территории Украины за границу».

Відповідно розрахунку заборгованості по аліментам, наданого Начальником 1 ВДВС Київського РУЮ у м. Одесі від 12.05.2008 року заборгованості ОСОБА_1 по аліментам не мається. Відповідно цього розрахунку ОСОБА_1 у період з 01.01.2006 року по 01.05.2008 року повинен був сплатити грошову суму в розмірі 4 441,93 грн., але згідно квитанцій ОСОБА_1 за вказаний період сплатив 7 142,23 грн.

Проте на думку суду, зазначена інформація висловлена відповідачем ОСОБА_3 в своїх скаргах та заявах є недостовірною,  містить відомості, яких не існує взагалі і відомості про ці події не відповідають дійсності.

           В процесі розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 неодноразово зверталися до правоохоронних органів та до Черноморської транспортної прокуратури із заявами щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності щодо несплати аліментів.

    На думку суду, між позивачем та відповідачами виникли неприязлеві відносини на підставі необґрунтованого вимог  відповідачів понудити позивача ОСОБА_1 сплатити на користь дитини ОСОБА_2 кошти, які на їх думку повинен був сплачувати в якості аліментів ОСОБА_1 Небажання ОСОБА_1 піти на поступки відповідачам, а саме купити дитині квартиру та інше потягло за собою всі останні скарги та заяви щодо позивача ОСОБА_1, в яких відповідачі поширювали інформацію що є недостовірною,  містітла відомості про події та явища, яких не існувало взагалі та не відповідала дійсності та є такою, що  порочить його честь та гідність, ділову репутацію.

Стаття 16 ЦК передбачає ряд способів захисту цивільних прав та інтересів, у тому числі визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування  збитків  та  інші   способи   відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частина 7 ст. 277 ЦК містить вимоги щодо механізму спростування недостовірної інформації в такий же спосіб, у який вона була поширена.

            Частина 7 статті 277 ЦК України та пункт 8 зазначеної Постанови передбачають, що  за загальним правилом відомості,  що порочать особу,  повинні спростовуватись у той самий спосіб або спосіб, найбільш близький до способу їх поширення.

Тобто, Відповідачі мають спростувати всю інформацію, що порочить ділову репутацію Позивача шляхом направлення протягом 10 днів з моменту набрання  цього рішення законної сили  капітанам Одеського, Іллічівського, Миколаївського, Ізмаїльського та Севастопольського портів та до відділу Київської державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції листи із спростування недостовірних відомостей, які ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розповсюджували в своїх листах зазначеним органам, а саме що «ОСОБА_1 потрібно подати у розшук як злісного неплатника аліментів і заборони виїзду за кордон» «накласти заборону на виїзд ОСОБА_1, він сам з'явиться та арешт на майно – таких негодяїв потрібно ставити до стінки», «Авжеж, у нього ростуть 3 дитини та всі байстрюки. Донецьку дитину він мабуть узаконить через 17 років, зараз він мешкає з матір’ю. 1996 року дитина ще не знайдена, але будуть шукати …»

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, позивач довів до суду, що протиправними діями відповідачів йому також нанесена і моральна шкода,  яку суд враховуючи вимоги справедливості і відповідності, характер і значну тривалість заподіяних позивачу моральних страждань, оцінює в 1500 гривень, при цьому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

В задоволенні зустрічного позову суд вважає за необхідне відмовити за наступних підставах.

На думку суду, зазначена інформація, висловлена позивачем по зустрічному позову ОСОБА_3 в своїй позовній заяві є оціночним судженням оцінки дій ОСОБА_1 а також висловлюваннями і таким чином не потребують їх спростуванню. Також суд враховує той факт, що про ці відомості її сповістила її донька ОСОБА_2

Відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» - оціночними судженнями, за винятком образи чи висловлювання, є висловлюваннями, які не містять фактичних даних, зокрема критики, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумпчені як такі, що містять фактичні данні, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.

Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка первинних факті і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думи і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спостувати, що відповідає прецендентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тулмаченні положень ст. 10 Конвенції.

Так фундаментальними принципами Європейського суду згідно з його практикою щодо ст. 10 Конвенції є те, що свобода вираження поглядів складає одну з важливих підвалин демократичного суспільства. За дотриманням умов п. 2 ст. 10 вона застосовується не тільки до «інформації-» чи «ідей», які сприймаються сприятливо, чи розглядаються як необразливі чи байдуже, але й такі, які ображають, шокують чи турбують (рішення у справі «Хендісайд проти Сполученного Королівства» від 7.12.1976 року).

Відповідно до п. 19 Пленуму ВСУ № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Виходячи з вищевикладеного вище, норм закону щодо оцінки суджень та іншої інформації, суд приходить до висновку, що висловлювання відповідача по зустрічному позову ОСОБА_1 в заяві судді Приморського районного суду м. Одеси  – «что она довела отца первого мужа ОСОБА_2 – ОСОБА_7, до смерти, что я устоила драку в Южном РЭС и другие» - є судженнями ОСОБА_3, тому не підлягає спростуванню, як негативна інформація, а тому підстави для задоволення вимог позивача по зустрічному позову ОСОБА_3 в частині їх спростування та визнання недійсними відсутні. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача по зустрічному позову ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, та оскільки позивач не надав суду жодних доказів, що метою відповідача ОСОБА_1 було приниження її честі, гідності. З наведених підстав не підлягає задоволенню відшкодування моральної шкоди.        

На підставі викладеного, керуючись ст. 34 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, положеннями статей 16, 23, 277, 297, 1167 ЦК України, статей 47-1 Закону України "Про інформацію", статей 3, 5, 6, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», Постановою Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)  шкоди", Постановою Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», статей 1, 2, 79, 88, 209, 212-214, 223   ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди  – задовольнити частково.

Визнати розповсюджені відомості ОСОБА_3 та ОСОБА_2 негативну інформацію про ОСОБА_1 про те, що «ОСОБА_1 потрібно подати у розшук як злісного неплатника аліментів і заборони виїзду за кордон» «накласти заборону на виїзд ОСОБА_1, він сам з'явиться та арешт на майно – таких негодяїв потрібно ставити до стінки», «Аджеж, у нього ростуть 3 дитини та всі байстрюки. Донецьку дитину він мабуть узаконить через 17 років, зараз він мешкає з матір’ю. 1996 року дитина ще не знайдена, але будуть шукати …» - такими, що порочать честь, гідність та ділову репутацію та не відповідають дійсності.

Зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 направити протягом 10 днів з моменту набрання  цього рішення законної сили  капітанам Одеського, Іллічівського, Миколаївського, Ізмаїльського та Севастопольського портів та до відділу Київської державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції листи із спростування недостовірних відомостей, які ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розповсюджували в своїх листах зазначеним органам, а саме що «ОСОБА_1 потрібно подати у розшук як злісного неплатника аліментів і заборони виїзду за кордон» «накласти заборону на виїзд ОСОБА_1, він сам з'явиться та арешт на майно – таких негодяїв потрібно ставити до стінки», «Авжеж, у нього ростуть 3 дитини та всі байстрюки. Донецьку дитину він мабуть узаконить через 17 років, зараз він мешкає з матір’ю. 1996 року дитина ще не знайдена, але будуть шукати …»

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування завданої  моральної шкоди 1500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. в решті частині позову - відмовити.

    В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про  захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею Ії копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий