Справа № 2-2/07 p.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2007 року Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Кардаш C.I.
при секретарі Микитин Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Калуші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, до ОСОБА_7про визнання права власності на будинок його частку спільній сумісній власності та виділ частки з будинку, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_7до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Середньоугринівська сільська рада про визнання права власності на будинковолодіння, за позовною заявою ОСОБА_1 до Середньоугринівської сільської ради про визнання незаконним рішення Середньоугринівської сільської ради НОМЕР_1 та за позовною заявоюОСОБА_8 доОСОБА_7про визнання права власності на будинок його частку у спільній сумісній власності та виділ частки з будинку,
ВСТАНОВИВ:
В травні 2002 року ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом доОСОБА_7про визнання права власності на будинок його частку спільній сумісній власності та виділ частки з будинку посилаючись на те, що ОСОБА_1., будучи ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою перебудувати старий будинок, звернувся в 1985 році з відповідною заявою до сільської ради про дозвіл на будівництво житлового будинку на старому місці, яка відповідно своїми рішеннями від НОМЕР_2 та від НОМЕР_3 такий дозвіл надала та такий дозвіл був наданий йому на сім»ю в складі 9 чоловік рішенням НОМЕР_4 виконавчим комітетом Калуської районної ради. Отримавши всі необхідні документи спільно почали будівництво цього будинку, який фактично на час звернення до суду завершили. Відповідно до ЗУ «Про власність» з 01.07.1990 року відбулося усуспільнення власності колгоспно-кооперативної у приватну спільну сумісну власність. В 1990 році позивачі усі проживали у вищевказаному будинковолодінні в складі 9 чоловік, один член сім»ї ОСОБА_9, померла в 1991 році, які продовжують проживати в цьому будинку без визначеної частки кожного. Оскільки один із членів сім»ї,ОСОБА_8., почав розлучатися з ОСОБА_4. і ділити нажите майно, вказуючи, що новозбудований будинок ними спільно є його власністю, як подружжя, то позивачі хочуть визначити кожному частку у спільному будинковолодінні, яка б мала становити в рівних долях між всіма членами сім»ї.
2
В липні 2003 року з аналогічним позовом до суду звернувся ОСОБА_8 доОСОБА_7про визнання права власності на будинок його частку у спільній сумісній власності та виділ частки з будинку.
ОСОБА_7 звернувся до суду з зустрічним позовом до позивачів за первинним позовом, третя особа Середньоугринівська сільська рада про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 та поділу його в натурі посилаючись на те, що в 1977 році він одружився з ОСОБА_4 і став проживати у житловому будинку батьків дружини. Оскільки в їх сім»ї народилося троє дітей, то отримавши від Калуської районної архітектури план на будівництво житлового будинку, в 1985 році вони розпочали будівництво по АДРЕСА_1. Будівництво будинку проводилося виключно за його кошти, що підтверджує представленими доказами, а дружина, ОСОБА_4. виховувала дітей. В 1991 році було завершено будівництво житлового будинку і позивач разом з сім»єю перейшов туди проживати. Того ж року було зареєстроване його господарство під окремим номером в по господарських книгах сільської ради. З 1991 року ніхто з колишніх членів сім»ї не мав претензій до новозбудованого будинку. Рішенням виконкому Середньоугринівської сільської ради від НОМЕР_1 за ОСОБА_7 було визнано право власності на новозбудований будинок. Однак, голова сільської ради відмовився видати йому свідоцтво про право власності на цей будинок. Тому просить суд задовольнити його вимоги.
У серпні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Середньоугринівської сільської ради, третя особа ОСОБА_7 про визнання незаконним рішення вищевказаної сільської ради НОМЕР_1 на підставі якого ОСОБА_7 надано дозвіл на оформлення свідоцтва права власності на жилий будинок та господарські споруди в АДРЕСА_1 в цілому на праві особистої власності. Вказане рішення сесією сільської ради пізніше було скасовано. Однак ОСОБА_8., не погодившись з рішенням виконкому НОМЕР_4 «Про скасування рішення НОМЕР_1», оскаржив його до суду, яке після судових розглядів залишилось діючим, тобто рішення НОМЕР_1. Позивач вважає, що при винесенні даного рішення було взято до уваги технічний паспорт, представлений ОСОБА_7., який виявився фіктивним, оскільки в паспорті вказано рішення сесії сільської ради на підставі якого саме йому надавалося дозвіл на будівництво житлового будинку, а не ОСОБА_7 Крім того, ОСОБА_7. не представленого жодного документу про виділення йому земельної ділянки під будівництво саме в тому місці, де знаходиться будинок. За таких підстав вважає, що рішення є незаконним і просить суд його скасувати.
В судовому засіданні позивачі-відповідачі ОСОБА_4., ОСОБА_6 та позивач ОСОБА_3., який одночасно представляє інтереси позивачів-відповідачів ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_8. та ОСОБА_5 свої позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити, визнавши за кожним право спільної часткової власності по 1/8 частини спірного будинковолодіння. Крім того, представник позивача ОСОБА_1. просить визнати незаконним рішення виконкому Середньоугринівської сільської ради НОМЕР_1, на підставі якого ОСОБА_7 надано дозвіл на оформлення свідоцтва права власності на жилий будинок та господарські споруди в АДРЕСА_1 в цілому на праві особистої власності.
Відповідач-позивач ОСОБА_7., пред»явлений до нього позов не визнав, при цьому підтримав свої вимоги про визнання за ним права визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 та поділу його в натурі. Щодо позовних вимог про визнання незаконним рішення виконкому Середньоугринівської сільської ради від ІНФОРМАЦІЯ_3 , то вважає його законним і не вбачає підстав для задоволення.
з
Представник відповідача та третьої особи Середньоугринівської сільської ради, сільський голова Федорів Т.Ф., позов щодо визнання незаконним рішення сільської ради НОМЕР_1 визнає, при цьому пояснивши, що вказане рішення було видане на підставі будівельного паспорта, який згодом виявився незаконним.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що проживаючи у господарстві ОСОБА_1. в АДРЕСА_1 ОСОБА_8. у зв»язку із збільшенням складу своєї сім»ї, розпочав в 1985 році будівництво нового житлового будинку в АДРЕСА_1. В 1990 роціОСОБА_8. разом з дружиною ОСОБА_4. та трьома дітьми перейшли туди проживати. Такий факт підтверджується відкриттям в 1991 році в погосподарських книгах особового рахунку за НОМЕР_5 в якому зазначається, що двір є робітничий, де ОСОБА_8.-ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.270 ). Дане також підтверджується і виданими довідками Середньоугринівської сільської ради за НОМЕР_6,НОМЕР_7 (а.с.61-62).
На підставі записів погосподарських книг вбачається, що позивачі-відповідачі ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. проживають в окремому господарстві з окремим особовим рахунком НОМЕР_6. Такий факт і не заперечив в судовому засіданні ОСОБА_3.
В судовому засіданні не здобуто доказів про те, що позивачі-відповідачі ІНФОРМАЦІЯ_2 приймали участь у будівництві спірного будинку. Натомість в матеріалах справи є ряд копій документів на ім»я ОСОБА_8., що свідчать про придбання ним будівельних матеріалів, а саме квитанції, прихідні касові ордери, товарні чеки (а.с. 66-73). Крім того, на ім»я ОСОБА_8. було виготовлено проекти на газифікацію та електроосвітлення житлового будинку (а.с.38-56).
Про те, що ОСОБА_1. не являється забудовником в АДРЕСА_1 підтверджує лист начальника відділу містобудування та архітектури Калуської райдержадміністрації, зі змісту якого слідує, що будівельний паспорт на забудову земельної ділянки на ім»я ОСОБА_1., жителя АДРЕСА_1 в 1985-1990 p.p. не виготовлявся та не видавався районною архітектурою (а.с. 130).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що йому відомо, що ОСОБА_1 виділялась земельна ділянка для будівництва житлового будинку і він особисто брав участь у будівництві по запрошенню ОСОБА_1. Про те, за чиї кошти здійснювалося будівництво йому не відомо.
У відповідності до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу відповідно до ст.16 ЗУ «Про власність», ст.22 Кодексу про шлюб та сім»ю України (в редакції 1970 року). Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім»ю України (1970 року) кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один із них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що будинковолодіння в АДРЕСА_1 належить подружжю ОСОБА_8. та ОСОБА_4. на праві спільної сумісної власності. Тому за кожним з них суд визнає право власності на 1/2 частину спірного будинковолодіння. Іншим позивачам-відповідачам у позові про визнання права власності на будинок його частку спільній сумісній власності та виділ частки з будинку слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Посилання позивачів-відповідачів про те, що ОСОБА_7 не виділялося жодної земельної ділянки для ведення будівництва спростовується ухвалою сесії Середньоугринівської сільської ради відІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі якої ОСОБА_7 було передано у приватну власність 0,20 га землі для обслуговування житлового
4
будинку (а.с.246-247), однак по даний час ОСОБА_7. не виготовлено Державний акт права власності на землю.
З врахуванням оцінених доказів по справі, суд одночасно вважає, що спірне будинковолодіння в АДРЕСА_1 є самочинною спорудою, так як будівельний паспорт, виданий на ім»я ОСОБА_8. виготовлений без відповідного рішення Калуської районної ради.
При вирішенні спору за позовом ОСОБА_1. до Середньоугринівської сільської ради про визнання незаконним рішення вищевказаної сільської ради НОМЕР_1 на підставі якого ОСОБА_7 надано дозвіл на оформлення свідоцтва права власності на жилий будинок та господарські споруди в АДРЕСА_1 в цілому на праві особистої власності, суд враховує наступне. Так, апеляційним судом Івано-Франківської області рішення Калуського районного суду від 06.06.2002 року позов ОСОБА_8. задоволено і рішення Середньоугринівської сільської ради від 29.04.2002 року про скасування рішення від ІНФОРМАЦІЯ_3 та рішення сесії цієї ж ради від ІНФОРМАЦІЯ_5 про узаконення та надання дозволу на будівництво будинку та надвірних споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 визнано незаконними. Ухвалою Верховного Суду України від 8 січня 2003 року дане рішення було залишено без зміни. А отже, оскаржуване рішення визнано таким, що відповідає вимогам діючого законодавства. Тому, в задоволенні вищевказаного позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності», ст.16 ЗУ «Про власність» ст.22 Кодексу про шлюб та сім»ю України (в редакції 1970 року), ст.ст. 209,212,213-215 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, до ОСОБА_7про визнання права власності на будинок його частку спільній сумісній власності та виділ частки з будинку та позову ОСОБА_1 до Середньоугринівської сільської ради про визнання незаконним рішення Середньоугринівської сільської ради НОМЕР_1.
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково. ПозовОСОБА_7задовольнити.
Визнати за ОСОБА_7 таОСОБА_4 право власності за кожним по 1/2 частини будинковолодіння вАДРЕСА_1
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
СУДЦЯ