Справа № 2–186/ 2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
12 травня 2010 року. Полтавський районний суд Полтавської області у складі : головуючого – судді : Гальченко О.О.,
при секретарі : Баєчко О.І.,
за участю адвоката : ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ сумісного майна, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка 20.10.2010 року звернулася до суду із позовом до відповідачів про поділ спільного сумісного майна, посилаючись на те, що з відповідачем по справі ОСОБА_3 вона перебуває у шлюбі. Дітей вони не мають. ОСОБА_5 її рідна сестра, а ОСОБА_4 її зять, він перебуває у шлюбі з її рідною сестрою.
Проживають вони на цей час з її сестрою, зятем та їх донькою в її однокімнатній квартирі АДРЕСА_1. Інколи в квартиру приходить і її чоловік -ОСОБА_3. Але, останній час він проживає в с. Мачухи та звернувся до суду з позовною заявою про розірвання їх шлюбу.
Вона не заперечує щодо розірвання шлюбу, але, вважає за необхідне звернутися до суду та поділити їх спільне сумісне приватне майно, яке утворене за рахунок їх сумісної праці.
У зв»язку з тим, що вони проживали разом, в 1993 році між ними відбулася усна домовленість, що ОСОБА_4 отримує в с. Мачухи земельну ділянку під будівництво житлового будинку. Будувати будемо разом, з умовою, що частки в нерухомому майні у них будуть рівними. Таким чином, 12.11.1993 року згідно рішення Мачухівської сільської ради Полтавського району № 44 на ім»я ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку розміром 0,25 га. в АДРЕСА_2 для індивідуального будівництва.
В вересні 1994 року вони завезли першу цеглу з м. Полтави на власному автомобілі. Цю першу цеглу розвантажувала вона та її чоловік ОСОБА_3. Роботи по будівництву розпочалися з риття екскаватором котловану. Котлован рівняли вручну лопатами її чоловік та найнятий працівник ОСОБА_6 Із залізобетонних плит було сформовано стіни підвалу. Далі формували перекриття. Ставили дерев»яні сваї, які підтримували залізні листи, а зверху заливали бетоном, який привозив ОСОБА_4. Так був готовий їх перший захист від сонця. В підвалі вони харчувалися, відпочивали, на зимній період склали вирощену ними огородину ( картоплю, капусту, моркву та інше).
В наступний етап вони разом в чотирьох копали вручну траншею під фундамент для галереї з двох сторін будинку. Вона з ОСОБА_5 засипали траншею битою цеглою, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заливали цементним розчином. За осінь та зиму ( на той час великих прибутків їх сім»ї не мали) ОСОБА_4 та ОСОБА_3 завозили для цоколя з м. Кременчука бут. З м. Кременчука привезли і білу повнотілу цеглу. Розвантажували його вручну, складали так, щоб зберегти кожну цеглину. Накривали від опадів руберойдом. Цемент привозили з різних торгових точок, на їх автомобілі та усі разом розвантажували і складали в їх металевий гараж, де вони зберігали будівельні матеріали.
Кожний рік вони обробляли земельну ділянку та вирощували огородину.
Восени 1999 року найняли бригаду, щоб було викладено цоколь будинку. Вона була проти щоб в цей період виконувалися роботи. Та до її думки не прислухалися та потім прийшлося замінити бригаду, бо попередня виконала дуже неякісно роботу по укладанню цоколя.
Пам»ятає, що вона тільки прийшла з лікарні, з тиском і іншими негараздами, вимушена була їхати на будівництво, щоб готувати обіди робочим - мулярам. Готували вони їду разом з ОСОБА_5 в полупідвальному гаражі. Там стояла газова плита та цегляна пічка, яку вона самостійно штукатурила розчином із піску, глини та коров»яка.
Цегляну коробку було викладено за 8 днів з білої цегли та бетонних блоків, які вони формували самостійно, тобто їх чоловіки. Проект будівництва передбачав користування будинком двома господарями, двома сім»ями і тому, будинок має два окремих входи.
Зимою 2000-2001 року вставили короба в вікна та двері. Дерево вона возила разом з своїм чоловіком на власному автомобілі на пилораму в с. Мачухи. Розпускали сосну для вікон, дверей та полу. Дерево привозили з с. Котельва. Влітку готували його для будівництва, ошкірювали. Влаштувати кришу допомагали друзі. Вона з ОСОБА_5 усіх смачно харчували.
Взагалі за весь період будівництва їм багато допомагали друзі, знайомі. Вони прийдуть у судове засідання та підтвердять етапи їх будівництва. Завдяки такій допомозі друзів та знайомих вони за один день наклали потолки та помазали будинок.
Весною 2001 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перевезли до їх будівництва своїх батьків. Вони стали жити в літній кухні. Свекор всім їм говорив, що він тут буде тільки сторожем. Весною 2001 року вони усі разом засадили земельну ділянку. Привезли молоді дерева, кущі, квіти - усе саджали разом.
В 2003 році до будинку підвели газ, електропроводку в будинку виконав її чоловік, відповідач по справі. В 2004 році влаштували парове опалення.
Коштів не вистачало, тому, будівництво розтяглося на роки. Закінчували настилати поли в 2006 році. Влітку 2006 року вона та її чоловік красили вікна, батареї, труби. Таня красила двері і таким чином будівництво продовжувалося. Клеїли шпалери, обкладали керамічною плиткою ванну кімнату. Придбавали штори на вікна та стали уже придбавати меблі. Тобто, будівництво підходило до кінця в 2008 році. В цей час захворів свекор - рак шлунку. Тягар його захворювання ліг на її плечі. Вона має медичну освіту, отже ставила крапельниці, перев»язувала, робила уколи, давала пігулки. Та тяжку хворобу не можна було здолати і свекор помер. Вона дуже втомлювалась і її здоров»я дало збій. В цей період вона не отримала розуміння від чоловіка. Більше того, він їй заявив, що вона не потрібна в Мачухах, що вона тут ніхто і нічого її в Мачухах немає.
Вона являється інвалідом 2 групи з дитинства, прожила з відповідачем ОСОБА_3 19 років. За час їх сумісного проживання вона неодноразово була вагітною. Та за станом здоров»я не має можливості народити дитину. А можливо ще і тому, що починаючи з 1993 року вона тяжко працювала на будівництві, обробляла постійно земельну ділянку, піднімала тяжкі речі та ніколи не мала співчуття. Їй також дуже тяжко було і в період коли вона доглядала свекра. Її робота в м. Полтаві. Отже, відпрацювавши на роботі, їхала в село, доглядала свекра та виконувала і іншу домашню роботу. І отримала «вдячність» - 06.08.2009 року позовну заяву від чоловіка, що він бажає з нею розлучитися.
На розлучення вона згідна, але буде добиватися, щоб і майно було поділено справедливо. Тобто, коли вони збудували житловий будинок, господарчі споруди сумісно на чотири особи, то відповідно вона бажає отримати свою 1\4 частину.
З відповідачами по справі вони являються членами сім»ї. Згідно ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім»ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним в письмовій формі.
Крім того, у їх сумісній власності з чоловіком було декілька автомобілів. Останній час автомобіль марки «ГАЗ 3302 14 СПГ», 2005 року випуску. На половину вартості вказаного автомобіля вона має право, як дружина.
Прохала визнати за нею ОСОБА_2 право власності на 1\4 частини домоволодіння в АДРЕСА_2 та на 1\4 частину земельної ділянки та виділити їй частку в натурі.
Визнати за нею право власності на 1\2 частину автомобіля марки «ГАЗ 3304 14 СПГ», 2005 року випуску.
12.05.2010 року позивачка надала суду додаткову позовну заяву про поділ спільного майна подружжя ( а. с. 121 - 122 ), посилаючись на те, що в черговий раз при розгляді цивільної справи, відповідачі стали наполягати про визначення статусу спільної квартири АДРЕСА_1 та про припинення на неї права спільної приватної власності.
Відповідно виник варіант мирової угоди, згідно якої і буде вирішуватися доля спільного сумісного майна.
16.01.2003 року Головне управління з питань житлово-комунального обслуговування населення оформило та видало свідоцтво про право власності на житло на квартиру АДРЕСА_1 Квартира належить на праві спільної часткової власності їй - ОСОБА_2 - 1/2 частина та 1\2 частина ОСОБА_3.
За умови укладання мирової угоди про поділ основної частини їх спільного майна вона вирішила звернутися до суду і не заперечує, щоб її право спільної часткової власності було припинено на однокімнатну квартиру по АДРЕСА_1.
Квартира однокімнатна, вони з відповідачем розірвали шлюб, спільне проживання стало неможливим. Річ є неподільною.
Прохала припинити за нею ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 Визнати право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.
В ході судового засідання по суті 12.05.2010 року сторони виявили бажання укласти мирову угоду та надали суду її письмовий текст, підписаний та узгоджений всіма сторонами, де зазначили умови її укладення ( а. с. 141 – 142 ).
Суд, заслухавши сторін, адвоката, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, роз»яснивши наслідки укладення мирової угоди, вважає, що мирова угода підлягає прийняттю судом, оскільки не порушує прав та інтересів сторін або інших осіб, а справа підлягає закриттю відповідно до ст. 175 ЦПК України. В зв»язку із тим, що позивачка по справі є інвалідом 2 групи та згідно чинного законодавства звільнена від сплати судового збору, фактично її позовні вимоги задоволено, то відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню із відповідачів в рівних частках.
Керуючись ст. 175, 205, 206 ч. 3, 209, 210, 293 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Затвердити по даній цивільній справі мирову угоду від 12.05.2010 року між сторонами – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на наступних умовах :
Відповідачі : ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнають позовні вимоги позивачки ОСОБА_2, згідно яких вони визнають право власності за ОСОБА_2 на 47/100 частини домоволодіння в АДРЕСА_2 та виділити їй в натурі такі приміщення : в житловому будинку літ. «А-1» приміщення квартири № 2 - сіни літ. «2-1» площею 4,0 кв.м., ванну літ. «2-2» площею 3,4 кв.м., сауну літ. «2-3» площею 3,2 кв.м., кімнату літ. «2-4» площею 20,4 кв.м., кімнату літ. «2-5» площею 13,6 кв.м., кімнату літ. «2-6» площею 15,1 кв.м., коридор літ. «2-7» площею 7,2 кв.м., тамбур літ. «1» площею 4,5 кв.м., підвал літ. «11» площею 10,8 кв.м., підвал літ. «У» площею 3,8 кв.м., погріб літ. «У1» площею 14,8 кв.м., гараж літ. «У11» площею 26,9 кв.м., Ѕ частину воріт, хвіртки, огорожі № 2 - 3. Та на Ѕ частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 та області у розмірі 0,135 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Позивачка ОСОБА_2 визнає право власності на 53/100 частини домоволодіння в АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 та виділити йому в натурі такі приміщення : в житловому будинку літ. «А-1» приміщення квартири № 1 - сіни літ. «1-1» площею 4,7 кв.м., коридор літ. «1-2» площею 6,9 кв.м., кімнату літ. «1-3» площею 13,8 кв.м., кімнату літ. «1-4» площею 14,0 кв.м., кімнату літ. «1-5» площею 11,9 кв.м., топочну літ. «1-6» площею 4,2 кв.м., вбиральню літ. «1-7» площею 0,9 кв.м., гараж літ. «111» площею 25,9 кв.м., підвал літ. «1У» площею 17,2 кв.м., та на інші будівлі : навіс літ. «а2», сарай літ. «Б», літню кухню літ. «Б1», сарай літ. «Б2», навіс літ. «б», навіс літ. «б1», сінник літ. «Б3», вбиральню літ. «В», колодязь № 1, Ѕ частину воріт, хвіртки, огорожі № 2-3 . Ѕ частина земельної ділянки розміром 0,135 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд залишиться у власності відповідача ОСОБА_4 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії РЗ № 644365.
В зв»язку з укладенням мирової угоди припинити право спільної часткової власності за позивачкою ОСОБА_2 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та визнати право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_3.
Судові витрати по справі у сумі 826,22 гривень стягнути з відповідачів : ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Держави у рівних частках.
Цивільну справу № 2 – 186/2010 – провадженням закрити.
Рішення підлягає реєстрації в органах БТІ.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (підпис)
ВІРНО :