Судове рішення 2-а-3395/2010 від 09.02.2011

Судове рішення #10006023

Справа № 2-А-3395/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2010 року Суддя Московського районного суду м. Харкова Зінченко Ю.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “дітям війни”, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус “Дитина війни” та відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але в період 2006-2009 роки відповідач таку допомогу позивачу не виплачував, виплачував тільки в 2008 році не в повному обсязі. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Позивач вважає дії відповідача протиправними та просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав та зобов’язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки.

Сторони до суду не з’явились, просили розглядати справу за їх відсутністю, про що надали письмові заяви.

Відповідач направив до суду письмові заперечення, у яких просив в задоволенні позову відмовити, оскільки положення Законів України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а також відповідно до Постанови КМУ від 28.05.2008 р. № 530 відповідачу з 01.01.2008 р. виплачувалось підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані суду докази вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус “Дитина війни” та відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В 2008 році відповідачу як інваліду проводилась виплата надбавки до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Ці обставини підтверджуються посвідченням позивача, з відміткою про надання йому статусу “Дитина війни”.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.2008р. положення ст. 67 розділу 1 пунктів 2-4,6-8.10-18. пунктів 7,19,20-22,24-34, пунктів 1-6,8-12,35,36-100 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності п.41 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008р», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 22 травня 2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 ст. 71 ЗУ “Про державний бюджет України” ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на відповідача за місцем проживання позивача.

Суд також відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду із позовом, через наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 87 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

В своїй заяві позивач просить відновити пропущений строк. Суд вважає, що порушення строку викликане поважними причинами, а саме необізнаністю, юридичною неграмотність та похилим віком позивача, через що пропущений строк підлягає відновленню.

Згідно довідки, яка була надана відповідачем, позивачу в 2007 році як інваліду проводилася виплата надбавки до пенсії у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, а саме: з січня по березень включно 2007 р. у розмірі 19 гривень за кожний місяць, з квітня по вересень 2007 р. у розмірі 20,30 гривень за кожний місяць, з жовтня по грудень включно 2007 р. проводилася виплата у розмірі 20,55 гривень за кожний місяць; у 2008р. позивачу як інваліду проводилась виплата надбавки до пенсії, встановленої для учасників війни, у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме: з січня по березень включно 2008р. проводилася виплата у сумі 47 грн. за кожний місяць, з квітня по червень включно 2008р. проводилася виплата у сумі 48,10 грн. за кожний місяць, з липня по вересень включно 2008р. проводилася виплата у сумі 48,20 грн. за кожний місяць, з жовтня по грудень включно 2008р. проводилася виплата у сумі 49,80 грн. за кожний місяць, а всього 819,75 гривень.

Згідно ст. 58 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в 2008 році виплаті підлягають такі суми доплати до пенсії: за травень 144,30грн., за червень 144,30грн., за липень 144,60грн., за серпень 144,60грн., за вересень 144,60грн., за жовтень 149,40грн., за листопад 149,40грн., за грудень 149,40грн., а всього 1170,60грн.

Оскільки відповідно до ст. 58 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» з травня 2008 року підлягають виплаті загалом 1170,60 грн. доплати до пенсії суд зобов’язує відповідача здійснити перерахунок пенсії та провести відповідні виплати за відрахуванням суми, яка була нарахована та виплачена позивачу згідно довідки УПФУ в Московському районі м. Харкова з травня 2008 року по грудень 2008 року у розмірі 390,20 гривень.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2009 рік, суд вважає такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Законом України “Про державний бюджет на 2009 рік” дію ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 ЗУ “Про Державний бюджет на 2009 рік” розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни, є Закон України “Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, відповідач у 2009 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” та провести перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2009 рік, з 01.01.2009 р. по день винесення постанови.