Справа № 2-210/10

РІШЕННЯ

                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

13 квітня 2010 року                              Кіровський районний суд

                                        м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого             – судді Овчаренко Н.Г.

при секретарі             – Волошиной Л.Л.

за участю:

позивача                  – ОСОБА_1

відповідача              – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – КП «Дніпорпетрвоське МБТІ», Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, П’ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання договору купівлі  - продажу, укладеного у простій письмовій формі дійсним, визнання права власності, визнання заповіту недійсним,   -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – КП «Дніпорпетрвоське МБТІ», Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, П’ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання договору купівлі  - продажу, укладеного у простій письмовій формі дійсним, визнання права власності, визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивачі в позовній заяві та в ході судового засідання посилалися на те, що 04.03.1993 року між позивачем і ОСОБА_4 був укладений шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після смерті чоловіка позивачка мешкала разом з його батьком  - ОСОБА_5, оскільки останній був інвалідом першої групи і потребував сторонньої допомоги.

29.03.2001 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 був укладений у простій письмовій формі домашня угода, предметом якої є купівля квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_5, ціна якої склала 40 000,00 грн та саме ця сума була отримана власником.

У зв’язку тяжкою хворобою ОСОБА_5 24.05.2007 року для оформлення належним чином спірної угоди на дім був запрошений приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, однак нотаріального посвідчення угоди не відбулося і дата була перенесена на наступний день - 25.07.2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

За час життя ОСОБА_5, до укладання домашньої угоди,  склав заповіт на ім’я відповідача, предметом якого є спадкове майно квартира АДРЕСА_1. Внаслідок чого, позивачка вважає даний заповіт недійсним.

На підставі викладеного, просила суд:

?   визнати дійсним укладений 29.03.2001 року  у простій письмовій формі договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 і ОСОБА_5;

?   визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1;

?   визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_5 06.06.2002 року на ім’я ОСОБА_2, реєстраційний номер 3-2393, посвідчений нотаріусом П’ятої Дніпропетровської нотаріальної контори.  

Відповідач – ОСОБА_2 – в судове засідання з’явився, обставини справи підтвердив, проти задоволення позову не заперечував.

Треті особи - КП «Дніпорпетрвоське МБТІ», Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, П’ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора – в судове засідання своїх представників не направили. За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю на підставі доказів наданих до матеріалів справи.

Суд, заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на праві власності.

29.03.2001 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 був укладений у простій письмовій формі домашня угода / договір купівлі – продажу /, предметом якої є купівля квартири АДРЕСА_1, ціна якого склала 40 000,00 грн, сума яка була отримана ОСОБА_5, що підтверджено поясненнями відповідача і спірною угодою.

Відповідно до вимог ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає можливим  визнати дійсним укладений 29.03.2001 року  у простій письмовій формі договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 і ОСОБА_5, а внаслідок чого і право власності на квартиру.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання недійсним заповіту складеному ОСОБА_5 06.06.2002 року на ім’я ОСОБА_2, реєстраційний номер 3-2393, посвідчений нотаріусом  П’ятої Дніпропетровської нотаріальної контори суд вважає можливим задовольнити виходячи з наступного.

    Ст..205 ЦК України передбачено,  що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

    Нормами ст.319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.  Власність зобов’язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності.  Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом.

    Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_5 вільно розпорядився належною йому квартирою АДРЕСА_1, а також суд приймає до уваги той факт, що спірна угода купівлі продажу була укладена раніше ніж заповіт, то вважає можливим визнати  недійсним заповіт складений ОСОБА_5 06.06.2002 року на ім’я ОСОБА_2, реєстраційний номер 3-2393, посвідчений нотаріусом П’ятої Дніпропетровської нотаріальної контори.

Також відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню з ОСОБА_2, сплачений останніми судовий збір у розмірі 430,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 220 ЦК України ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 130, 212- 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – КП «Дніпорпетрвоське МБТІ», Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, П’ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання договору купівлі  - продажу, укладеного у простій письмовій формі дійсним, визнання права власності, визнання заповіту недійсним – задовольнити.

Визнати дійсним укладений 29.03.2001 року  у простій письмовій формі договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 і ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_5 06.06.2002 року на ім’я ОСОБА_2, реєстраційний номер 3-2393, посвідчений нотаріусом П’ятої Дніпропетровської нотаріальної контори.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  - 430,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної силі після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                  Н.Г. Овчаренко