Справа № 2а-523/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 липня 2010 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Скічко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці адміністративну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Кобеляцької роти Панченка Олександра Миколайовича про визнання неправомірною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, згідно якого просив суд винести постанову, якою визнати протиправною та скасувати постанову інспектора дорожньо-патрульної служби Кобеляцької роти Панченка О.М. серії ВІ № 098193 від 11 травня 2010 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв»язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 11 травня 2010 року інспектором дорожньо-патрульної служби Кобеляцької роти Панченко О.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача, відповідно до якого ОСОБА_1 на автодорозі Полтава-Олександрія, керуючи автомобілем «NYUNDAI ACCENT 1.4», державний номер НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість руху, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На підставі вказаного протоколу про адміністративне правопорушення відповідачем винесено постанову серії ВІ № 098193, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. З даною постановою позивач не згоден, оскільки встановленої швидкості руху не перевищував, відповідачем не зазначено свідків зафіксованого в протоколі адміністративного правопорушення. Окрім того, при накладенні на позивача адміністративного стягнення позивачем порушено загальні засади накладення стягнення, зокрема в оскаржуваній постанові не зазначено про врахування характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом»якшують та обтяжують відповідальність.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив суд позов задовільнити.
Відповідач інспектор дорожньо-патрульної служби Кобеляцької роти Панченко О.М. був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, однак в судове засідання не з»явився, надавши суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, в задоволенні позову відмовити. В своїх запереченнях вказав, що винесена ним постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою, оскільки вимірювання швидкості здійснювалось за допомогою технічного приладу «Беркут» № 0603010, який включено до переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху. Окрім того, з правами та обов»язками, передбаченими статтею 63 Конституцією України, статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 інспектор ознайомив, про що свідчить відповідний підпис в протоколі. Також, на думку відповідача, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження доводів, які наведені ним в позовній заяві.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу у відповідності до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі наявних у ній доказів про права та взаємовідносини сторін.
Вислухавши позивача ОСОБА_1, ретельно вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
11 травня 2010 року інспектором дорожньо-патрульної служби Кобеляцької роти Панченко О.М. винесено постанову серії ВІ № 098193, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.
Як вбачається зі змісту вказаної вище постанови, 11 травня 2010 року о 14.16 годині на автодорозі Полтава-Олександрія, керуючи автомобілем, перевищив встановлену швидкість руху, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до статті 71 Кодексу України про адміністративні правопорушення кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення, крім випадків, передбачених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Як вбачається з оскаржуваної позивачем ОСОБА_1 постанови в справі про адміністративне правопорушення, в ній відсутні будь-які відомості про врахування інспектором дорожньо-патрульної служби характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом»якшують чи обтяжують відповідальність.
Згідно положень статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є : своєчасне, всебічне, повне і об»єктивне з»ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей, документів, а також іншими документами.
В порушення вказаних вище вимог чинного законодавства України, в постанові про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення відсутні дані про докази, на підставі яких інспектором ДПС встановлено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме відсутні дані про свідків правопорушення, дані про технічний прилад, за допомогою якого вимірювалась швидкість руху.
Твердження відповідача про використання ним при фіксуванні вчиненого ОСОБА_1 правопорушення технічного приладу ВШР «Беркут» суд не приймає до уваги, оскільки в оскаржуваній постанові відсутні відомості про зазначений прилад, а також дані про його повірку.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що, в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу про адміністративні правопорушення, а оскаржувана позивачем постанова винесена з порушенням загальних засад накладення адміністративного стягнення, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 у зв»язку з чим вони підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Оскільки судом позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на його користь 3 грн. 40 коп. судових витрат, які були сплачені позивачем при подачі позову.
Керуючись статтями 6-14, 71, 72, 94, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, 14-1, 122, 289 КУпАП, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Кобеляцької роти Панченка Олександра Миколайовича про визнання неправомірною та скасування постанови – задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора дорожньо-патрульної служби Кобеляцької роти Панченка Олександра Миколайовича серії ВІ № 098193 від 11 травня 2010 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 Кодексу про адміністративні правопорушення України – закрити у зв»язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області шляхом подачі заяви по апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Д.О. Зоріна