Справа № 2-303/10

                                                               Р І Ш Е Н Н Я              

                                                       ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

        30  червня  2010  року       Шевченківський    районний    суд   м.Львова

в  складі:  головуючого  судді   Свірідової В.В.

при  секретарі                             Дмитраш  І.І.

з   участю  адвоката                    ОСОБА_1

        розглянувши   у  відкритому   судовому  засіданні  в  залі  суду  в  м. Львові   цивільну  справу   за  позовною  заявою  ОСОБА_2  до  ОСОБА_3  про  стягнення  матеріальної    шкоди ( індексації   боргу , упущеної   вигоди)  та   моральної   шкоди ,

                                                           ВСТАНОВИВ :

       Позивач ОСОБА_2  звернувся   до  суду  20 травня 2009  року  з  позовною  заявою  до  ОСОБА_3  про  стягнення  матеріальної    шкоди ( індексації   боргу , упущеної   вигоди)  та   моральної   шкоди .  Обгрунтовуючи  позовні  вимоги  зазначив, що  вироком Яворівського районного суду  Львівської області  ОСОБА_3  було   визнано  винним  за  ст..286 ч.2  КК  України засуджено   до  умовного  терміну  покарання. Цим  же  вироком від  18.07.2006  року  було  задоволено  його  цивільний  позов  частково  та    вирішено  стягнути  з  відповідача  18 541  грн. матеріальної  шкоди  та  7 000  грн.  моральної  шкоди, які  були  завдані  його  злочинними  діями  відповідача.   Відшкодування  шкоди,зазначеної  вище,  відповідачем  триває майже  три  роки,  о однак  зі   спливом  часу  ціни  суттєво  збільшилась  вартість  відновлювального  ремонту  автомобіля, яка  була  стягнута  вироком  суду  з  відповідача,вказана  в  калькуляції  від 16.12.2004  року  вже  не відповідає  дійсності. Враховуючи  наведено,позивач  звернувся  до суду  за  захистом  своїх  порушених  прав  та  інтересів. Відповідно до  вимог  ст.1166,1192 ЦК  України  просить  суд  стягнути  з  відповідача  в  його  користь  різницю  між  вартістю необхідного  відновлювального  ремонту у  новій  калькуляції  та  вартістю  відновлювального ремонту,зазначеною  у  калькуляції  від 16.12.2004  року.

       Позивач  неодноразово  уточнював  позовні  вимоги,зокрема 22.02.2010  року,15.06.2010  року,де  остаточно  просить  суд  постановити  рішення  про  стягнення  з  відповідача  в  його користь  матеріальної  шкоди  у  розмірі 30 000  грн. (  з  урахування  індексації  всього  боргу,за  прострочення  грошового  зобов»язання  з  розрахунку  3 %  річних  та  упущену  вигоду,оскільки  міг  внести  дані  кошти  на  рахунок  в  банку  та  отримати  відсотки у  вигляді  доходу  в  розмірі 20 %  річних)  та  40 000  грн.  моральної  шкоди, відповідно до  вимог  ст.ст.22, 549, 550, 611, 612, 614,623,625 ч.2,641 ч.2 ЦК  України.

       В  судовому  засіданні  позивач  позовні  вимоги  підтримав,надавши  аналогічні  пояснення, які  зазначені  у  позовній  заяві  та  уточненнях  до  неї.  Просить  стягнути  з  ОСОБА_3 40 000  грн.  моральної  шкоди  та 30 000  грн.  матеріальної  шкоди.

       В  судовому  засіданні  відповідач  ОСОБА_3  позовні  вимоги  не  визнав    та  пояснив,  що  після  вироку  суду  поступово  виплачує  кошти, які  присудив  йому  суд  в  користь  позивача, однак  на  даний  час  працює    у ЛКП  «Варшавське-407»  слюсарем-сантехніком  з 1.10.2008  року  та  отримує  заробітну  плату  близько 1000  грн.  та  відшкодовує     ОСОБА_2 кошти,до   того  часу  не  відшкодовував  кошти,бо  знаходився  в  місцях  позбавлення  волі  та  після  звільнення  13.08.2008  року  почав     відшкодовувати  нанесену  шкоду. На  даний  час  ним  відшкодовано 9 850  грн., а  саме  вся  моральна  шкода  та  частково  матеріальна , яку  було  задоволено  вироком  суду 18  липня 2006  року   в  користь   ОСОБА_2

         Заслухавши  пояснення  сторін,  вивчивши  та  дослідивши  наявні  докази  у  справі, суд  вважає, що  позов  до  задоволення  не  підлягає.

         Як  встановлено  судом,  вироком  Яворівського районного суду  Львівської  області  ОСОБА_3  було   визнано  винним   за  вчинення  неумисного  злочину , передбаченого    ст.286 ч.2  КК  України  та  засуджено   до  умовного  терміну  покарання. Цим  же  вироком  було  задоволено  частково  цивільний  позов  потерпілого  ОСОБА_2   та    вирішено  стягувати  з   ОСОБА_3 18 541  грн. матеріальної  шкоди  та  7 000  грн.  моральної  шкоди, які  були  завдані  його  злочинними  діями   потерпілому. Отже,  у   вироку  зазначено, що  сталась  дорожньо-транспортна  пригода  02  травня  2004  року,в  результаті  якої,під  час  зіткнення  транспортних  засобів,пасажир  автомобіля «ВАЗ-2108» ОСОБА_4 (дружина  відповідача) отримала  тілесні  ушкодження,від  яких загинула,а  водій  автомобіля  марки  «ВАЗ-2109» ОСОБА_2  отримав  середньої  тяжкості  тілесні  ушкодження.  З  висновку судової  авто - товарознавчої  експертизи  від  14.03.2006  року  вбачалось, що  вартість  матеріальної  шкоди , заподіяної  власнику  автомобіля  марки «ВАЗ-2109» р.н.НОМЕР_1, становить 18541  грн.  Яворівським  судом  дану  суму  м заподіяної  матеріальної  шкоди,яка  полягала  у  пошкодження  транспортного  засобу позивача,було  стягнуто  в  користь  останнього  з  відповідача.  Оскільки,    діями    ОСОБА_3  було  завдано  позивачу  моральної  шкоди, яка  полягала  у завданні  моральних   та  душевних  страждань  та  порушенні  нормальних життєвих  устоїв,судом  було  вирішено  стягнути  з  ОСОБА_3  в    користь  ОСОБА_2  7000  грн.  моральної  шкоди.  Отже,  вирішено  всього  стягувати  25 541,00  грн.(а.с.4-6).

        Стаття  61  ч.4   ЦПК України  передбачає, що  вирок  у  кримінальній  справі, що  набрав  законної  сили  обов»язковим  для  суду, що  розглядає  справу про  цивільно-правові  наслідки  дій  особи, стосовно  якої ухвалено вирок,з  питань, чи  мали  місце ці  дії  та  чи вчинені  вони  цією  особою.

        Статтею 1166  ЦК  України  передбачено загальні  підстави    відповідальності  за  завдану  майнову  шкоду.

       Відповідно  до  вимог  ст.1192  ЦК  України  розмір  збитків,що  підлягають  відшкодуванню  потерпілому, визначається  відповідно  до  реальної  вартості  втраченого  майна  на  момент  розгляду  справи  або виконання  робіт, необхідних  для  відновлення  пошкодженої  речі.

        На  момент  розгляду   кримінальної  справи, а  саме  на 18  липня 2006  року, вартість    відновлювального  ремонту  автомобіля  ВАЗ 21093, який  належить  позивачу, становила  16 384,80  грн.  Яворівським  судом  було  вирішено  стягнути  матеріальну  шкоду  в  сумі 18 541  грн.

      В судовому  засіданні  позивач  просить  стягнути  різницю  вартості  відновлювального ремонту, однак  суду  не  представлено  жодного  доказу, що  такий  ремонт    було  ним  здійснено  та     не  представлено  доказів, у  підтвердження  того, що  ним  проведено  оплату  у  зазначеній  вище  сумі  за  проведений  відновлювальний  ремонт  автомобіля.

       Згідно  вимог  ст.1168  ЦК  України  моральна  шкода, завдана  каліцтвом   або іншим  ушкодженням  здоров»я, може  бути  відшкодована  одноразово  або  шляхом  здійснення  щомісячних   платежів.  Судом  задоволено  позов  ОСОБА_2 при  постановленні  вироку  відносно  ОСОБА_3   про  стягнення  з  останнього  моральної  шкоди, тому    відсутні  підставі  повторного  відшкодування  моральної  шкоди  в  тій  частині  та  такі  вимоги  позивача  до  задоволення  не   підлягають.

        Стосовно  позовних  вимог  про  індексацію  матеріальної  та  моральної  шкоди, про  прострочення  виконання  грошового  зобов»язання, зі  сплатою  суми  боргу  з  обліком 3 відсотків  річних, за  упущену  вигоду  у  вигляді  доходу  в  розмірі 20%  річних, то  такі  вимоги  до  задоволення  не  підлягають  за  безпідставністю, оскільки    вимоги    ст.ст.549, 550, 611, 612, 614, 623,625,641 ч.2  ЦК  України    на   дані  правовідносин  не  поширюються.

       Відповідно  до  вимог  ст.11  ЦПК  України  суд  розглядає  цивільні  справи  не  інакше  як   за  зверненням  фізичних  чи  юридичних  осіб, поданих  відповідно  до  цього  Кодексу, в  межах  заявлених  ними  вимог  і  на  підставі  доказів  сторін  та  інших  осіб,які  беруть  участь  у  справі.

       Крім  того  судом  безспірно  встановлено,  що  відповідачем  вирок   Яворівського  районного  суду  Львівської  області  від  18  липня 2006  року  виконується, станом  на  даний  час , ним  сплачено  в  користь  позивача 9 850  грн., що  стверджується  долученими  до  справи  ксерокопіями  квитанцій, а  затримка  виконання  вироку – сплати  коштів  відповідачем  в  користь  позивача  була  зумовлена   об»ективними  обставинами, оскільки   ОСОБА_3  знаходився  в  місцях  позбавлення  волі  до 13  серпня 2008  року.

          Отже, на  підставі  наведеного  вище, позовні   вимоги   до  задоволення  не  підлягають  за  безпідставністю.

            Керуючись  ст.ст. 3,10, 11,61  ч.4 , 86, 88,  209, 212, 213-215, 218  ЦПК  України,   ст. 22,23, 1166, 1168, 1192  ЦК  України ,суд,

                                                                            ВИРІШИВ :    

           у  задоволенні  позовних  вимог ОСОБА_2  до  ОСОБА_3  про   стягнення  матеріальної   шкоди  в  сумі  30 000  грн. ( індексації   боргу, упущеної   вигоди)  та   моральної   шкоди  в  сумі 40 000  грн.  відмовити  за  безпідставністю  позовних  вимог.

           Рішення  може  бути  оскаржено   в  апеляційному  порядку  до  апеляційного суду Львівської  області   через  Шевченківський  районний  суд м.Львова  шляхом  подачі  в  10-денний  строк  з  дня  проголошення  рішення  заяви  про апеляційне  оскарження  і  поданням  після  цього  протягом  20 днів апеляційної  скарги, з  подачею  її  копії  до апеляційної  інстанції  або  в  порядку  ч.4  ст.295  ЦПК  України.  

      Суддя                                                    В.В.Свірідова