Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Справа №2-1801/2010

02 квітня 2010 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого  судді                            - Овчаренко Н.Г.      

при секретареві                               - Волошиній Л.Л.            

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов’язання вчинити певні дії та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з позовом до відповідача про зобов’язання вчинити певні дії та визнання права власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на те, що між ними та відповідачем було укладено попередній договір оренди квартири АДРЕСА_2.

Відповідно до умов договору орендодавець зобов’язується оформити всі необхідні документи для оренди, та передати приміщення орендарю в строк до 09 лютого 2010 року, а орендар зобов’язується оплатити вартість оренди в розмірі 3000,00 гривень на місяць з урахуванням індексу інфляції, та оформити договір оренди після надання орендодавцем всіх необхідних документів в строк до 09 лютого 2010 року. Також договором було передбачено, що договір оренди буде укладено строком на 5 років.

Відповідно до попереднього договору відповідач повинен був укласти основний договір оренди у термін до 09 лютого 2010 року, але досі його не уклав, зазначив, що право здачі майна в оренду мають лише його власники, а він має сумнів з приводу того, чи є позивачі власниками зазначеного майна, адже згідно правових документів позивачі є власниками квартири загальною площею 129,8м2, а на даний момент квартира має загальну площу 131,0 м2.

Просять суд зобов’язати відповідача до укладення договору оренди квартири АДРЕСА_2, на умовах попереднього договору оренди б/н від 08 лютого 2010 року, визнати за ними право власності на квартиру АДРЕСА_2, без акту введення в експлуатацію.

У судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали в повному обсязі та, посилаючись на ті самі підстави, просять їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог в частині укладання договору оренди на умовах попереднього договору оренди заперечував вказуючи на той факт, що позивачі не є власниками того майна про яке йде мова в попередньому договорі оренди, в задоволенні іншої частини позову не заперечував.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що попередній договір оренди квартири АДРЕСА_2 укладено в простій письмовій формі на тих умовах, що основний договір буде укладений строком на п’ять років. Згідно ст. 635 Цивільного кодексу України, попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Згідно ч. 2 ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Таким чином, попередній договір оренди квартири АДРЕСА_2 мав нотаріально посвідчуватись. Статтею 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Попередній договір оренди квартири укладений між позивачем та відповідачем є нікчемним, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи викладене не підлягає задоволенню вимога позивачів до відповідача про спонукання останнього укласти основний договір оренди на основі попереднього договору оренди б/н від 08 лютого 2010 р.

Натомість підлягає задоволенню вимога позивачів про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2, без акту введення в експлуатацію, оскільки.

Позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі: договору міни від 31 травня 1996 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий №3935, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» згідно реєстраційного посвідчення від 11.12.1996 року і записаного в реєстрову книгу №80 за реєстровим №10; свідоцтва на право спадщину за заповітом від 02 грудня 2009 року, посвідченого державним нотаріусом П’ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, реєстровий №2-1132 і зареєстрованого в КП «ДМБТІ» 11.01.2010 року.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю. У відповідності зі ст. 319 ГК України власник на свій розсуд володіє, користується й розпоряджається приналежної йому майном. Власник має право робити відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.  

На підставі ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачі самостійно та власними силами самовільно здійснили улаштування дверних отворів між поз. 1-7 та 6-ІІ та збільшили площу балкону.

ТОВ «Технологія» Ліцензія АВ №195627, яка дійсна з 28.12.2006 року до 28.12.2011р. року, 28.01.2010 року було проведено обслідування будівельних конструкцій квартири АДРЕСА_1. Згідно даного обслідування та висновку, основні несучі конструкції (фундаменти, стіни, перегородки, перекриття) знаходяться у нормальному і задовільному стані (категорія 1 і 2) і придатні для подальшої експлуатації.

При урахуванні судом технічного висновку за результатами обстеження вищевказаних будівельних конструкцій позивача за зустрічним позовом на підставі ч.2 ст. 8 Цивільного кодексу України у відповідності до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права) встановлено, що прийняття в експлуатацію об’єкта полягає  у визначенні готовності об’єкта, закінченого будівництвом, будівельним і іншим нормам і правилам, необхідним при прийнятті в експлуатацію. Готовність квартири у всіх аспектах визначена будівельно-технічним висновком. Таким чином, квартира з усіма її складовими частинами є прийнятою до експлуатації та не потребує іншого проведення дослідження готовності до експлуатації – прийняття до експлуатації, в тому числі складання актів прийняття до експлуатації.

Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002 було визначено перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, в тому числі і рішення судів. Будь-яких інших документів, в тому числі актів введення в експлуатацію разом з рішення суду подавати не передбачено.  

Керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги   ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов’язання вчинити певні дії та визнання права власності – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_2), ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_3) право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1, без акту введення в експлуатацію де частка ОСОБА_1 складає 2/4, ОСОБА_2 – 1/4, ОСОБА_3 – 1/4.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна  скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                     Н.Г. Овчаренко