Справа №1 - 224/2010

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2010 року                      

 Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого  судді                          Гриценко І.Г.,

при секретарі                      Казміревській Л.В.,

з участю прокурора                         Ратушняка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню:

    ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, Жмеринського району, Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, працюючого медбратом Вінницької обласної психоневрологічної лікарні №2, раніше не судимого,

          у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, -

  ВСТАНОВИВ:

5.12.2009 року близько 17 год. 50 хв. водій ОСОБА_1 керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 111730»   держ. номер НОМЕР_1, рухаючись в напрямку „Західного-автовокзалу" автодорогою Жмерика - Вінниця, на в'їзді у м. Вінниця, в момент об'єктивної появи в полі зору велосипедиста ОСОБА_2, який рухався в попутньому напрямку руху, невчасно вжив заходи до зупинки керованого транспортного засобу та допустив наїзд на ОСОБА_2

Водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи №85а від 20.04.2010 року - в ситуації, що склалася водій автомобіля ВАЗ - 111730 ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити наїзд на велосипедиста шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху.

З технічної точки зору невідповідність дій водія автомобіля ВАЗ - 111730 ОСОБА_1 вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху призвело до виникнення події даної дорожньо-транспортної пригоди що мала місце 05.12.2009 року о 17.50 год.

Внаслідок  наїзду ОСОБА_1 на  ОСОБА_2, що стався на смузі руху в напрямку м. Вінниця, контактом передньої правої частини автомобіля ОСОБА_1 із велосипедом під керування ОСОБА_2, велосипедист ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження відповідно до висновку СМЕ №293 від 11.03.2010 року у вигляді черепно-мозкової травми - забою головного мозку важкого ступеня, перелому передньої стінки лівої лобної пазухи, перелому кісток основи і склепіння черепа (правої скроневої, тім'яної та потиличної), субарахноїдального крововиливу, перелому кісток носа, садна лівої надбрівної ділянки, пара орбітальної гематоми зліва; рваної рани спинки носа, садна підборіддя, забито-рваної рани потиличної ділянки; забійної рани лівого ділянки колінного суглобу; садна ділянки правого колінного суглобу, міжтканевої гематоми лівої гомілки, які належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки забій головного мозку важкого ступеню, перелом кісток склепіння і основи черепа являлися небезпечними для життя в момент заподіяння.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.12.3 ПДР України знаходиться у причинному зв'язку із наслідками ДТП – отриманням ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.  

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому злочині визнав частково, в тому що він скоїв наїзд на потерпілого, але в даному ДТП є вина самого потерпілого, кається у вчиненому. Пояснив, що  05.12.2009 року близько 18.00 год. він керував своїм технічно справним автомобілем «ВАЗ 111730» держ. номер НОМЕР_1, та їхав на м.Вінницю зі швидкістю приблизно 50-60 км/год., був туман. Раптово на відстані приблизно два метри побачив перед машиною велосипед, і щоб уникнути наїзду повернув вліво, але зачепив правою стороною автомобіля велосипедиста. Велосипедист отримав тілесні ушкодження, тому він негайно викликав швидку допомогу і працівників ДАІ, прийняв усі міри щодо огородження від наїзду на потерпілого місця ДТП. Вважає себе винним за спричинені тілесні ушкодження потерпілому від ДТП, але є і вина потерпілого, якого він на більшій відстані не бачив перед рухом свого автомобіля. В ході досудового слідства поясняв, що не визнає вину, так як вважав, що винен потерпілий, який появився раптово перед його автомобілем.

Також пояснив, що з висновком судової авто-технічної експертизи, згідно якої винним в ДТП являється він, а не велосипедист ОСОБА_2 він згоден, тому визнає свою вину в наїзді на потерпілого та спричиненні йому тілесних ушкоджень, та також вважає, що є вина частково і потерпілого. Кошти на лікування потерпілого не надавав, так як його рідні не говорили яку суму необхідно їм віддати, а також не повернув до теперішнього часу із-за сімейної і матеріальної скрути, що в нього тяжко на онкозахворювання хворіє батько.

Незважаючи на часткове визнання вини самим підсудним в інкримінованому злочині в ході судового слідства та невизнання вини ним в ході досудового слідства, суд вважає, що вина ОСОБА_1 за ст.286 ч.2 КК України повністю підтверджується зібраними досудовим слідством і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 05.12.2009 року ввечері він їхав велосипедом з дачі додому в м.Вінницю, велосипед був обладнаний світловідбивачем, що встановлений на задньому крилі, алкогольних напоїв не вживав, та на нього було вчинено наїзд автомобілем підсудного, що їхав позаду нього в його напрямку руху. Пояснив, що обставини ДТП не пам’ятає із-за отриманих травм голови та інших. Що в даний час він продовжує лікуватися, визнаний інвалідом ІІ групи безтерміново.  Пояснив, що підсудним за весь період його лікування взагалі не відшкодувана йому матеріальна та моральна шкода. Цивільний позов не заявляв, так як продовжує ще лікуватися. Просив покарати підсудного суворо з реальним позбавленням волі і з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки із-за нього він став інвалідом на все життя,  постійно його болить голова. Пояснив, що цивільний позов не заявляв із-за того, що продовжує ще лікуватися від наслідків ДТП.  

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що 05.12.2009 року вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_2 перебували на дачі, що знаходиться на Барському шосе. Близько 17.00 год. вони з чоловіком вийшли з дачі і чоловік поїхав додому велосипедом «Україна», який обладнаний світловідбивачем, що встановлений на задньому крилі, а вона поїхала маршруткою. В той день асфальтне покриття перебувало у мокрому стані, туману не було. Приїхавши додому, вона через хвилин десять передзвонила чоловікові на мобільний телефон, телефон підняв лікар та повідомив їй, що її чоловіка збив автомобіль. Пояснила, що їй було дуже важко матеріально лікувати чоловіка, що підсудний не надав їм взагалі матеріальної допомоги на лікування чоловіка,не цікавився його станом здоров’я. Стан здоров’я чоловіка тепер також важкий , стоїть на обліку в лікарні із-за травми голови, визнаний інвалідом другої групи.  

Також вина підсудного підтверджується матеріалах справи:

-   -     протоколом огляду місця події з план-схемою до нього, та  фототаблицями (а.с. 3-17);

-   -     протоколами огляду транспортних засобів з фото таблицями (а.с.18, 19, 59-68);

-   -     випискою МКЛ ШМД від 05.12.2009 року (а.с.20), згідно якої ОСОБА_2 доставлений швидкою допомогою, госпіталізований в реанімаційне відділення з діагнозом: ЗЧМТ; струс головного мозку; забійна рана потилиці; перелом кісток носу, перелом правого стегна;

-   -     план-схемою місця ДТП (а.с.38);

-   -     висновком експерта № 293 від 11.03.2010 року (а.с. 47-48), згідно висновків якого, у ОСОБА_2 під час перебування на стаціонарному лікування у Вінницькій МКЛ ШМД з 05.12.2009 року по 24.01.2010 року були виявлені тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми - забою головного мозку важкого ступеня, перелому передньої стінки лівої лобної пазухи, перелому кісток основи і склепіння черепа (правої скроневої, тім'яної та потиличної), субарахноїдального крововиливу, перелому кісток носа, садна лівої надбрівної ділянки, параорбітальної гематоми зліва; рваної рани спинки носа, садна підборіддя, забито-рваної рани потиличної ділянки; забійної рани лівого ділянки колінного суглобу; садна ділянки правого колінного суглобу, міжтканевої гематоми лівої гомілки. Вищевказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), по давності могли бути спричинені в строк ДТП – 05.12.2009 року, належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки забій головного мозку важкого ступеню, перелом кісток склепіння і основи черепа являлися небезпечними для життя в момент заподіяння;

-   -     довідкою до акту огляду МСЕК серія 10 ААА №320833 (а.с.53), згідно якої ОСОБА_2 встановлена безтерміново ІІ група інвалідності, загальне захворювання;

-   -     спіральною комп’ютерною томографією хворого ОСОБА_4 (а.с.54);  

-   -     довідкою Вінницького обласного центру з гідрометеорології (а.с.71), згідно якої в м.Вінниця 05.12.2009 року спостерігалась димка з 17 до 18 годин, таке явище як туман не зареєстроване;  

-   -     протоколом огляду місця події (а.с.72-73);

-   -     висновок експерта № 85а від 20.04.2010 року (а.с. 77-84), згідно якого зіткнення транспортних засобів сталось на правій смузі руху автодороги Жмеринка-Вінниця в напрямку руху м.Вінниця в районі початку осипу бруду. З технічної точки зору, покази водія ОСОБА_1 в частині того, що він рухаючись по правій смузі руху в напрямку м.Вінниця, виявивши велосипедиста на відстані до 2м, змістив частково керований транспортний засіб, до наїзду на ліву смугу руху в напрямку м.Вінниця, технічно недостовірні. В ситуації, що склалася водій автомобіля ВАЗ - 111730 ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити наїзд на велосипедиста шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху. З технічної точки зору невідповідність дій водія автомобіля ВАЗ - 111730 ОСОБА_1 вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху призвело до виникнення події даної дорожньо-транспортної пригоди що мала місце 05.12.2009 року о 17.50 год.;

-   -     випискою медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_2  

Часткове невизнання вини підсудним своєї вини в інкримінованому злочині в судовому засіданні, та невизнання ним вини в ході досудового слідства з посиланням на те, що крім його вини в ДТП є вина потерпілого, суд розцінює як метод захисту підсудного з метою пом’якшення покарання за вчинений злочин з необережності.  

Покази підсудного про те, що він невзмозі був раніше виявити їхавшого велосипедом потерпілого, якого побачив на невеликій відстані від свого автомобіля, спростовуються висновком судово-автотехнічної експертизи № 85а від 20.04.2010 року, згідно якого зіткнення транспортних засобів сталось на правій смузі руху автодороги Жмеринка-Вінниця в напрямку руху м.Вінниця в районі початку осипу бруду. З технічної точки зору, покази водія ОСОБА_1 в частині того, що він рухаючись по правій смузі руху в напрямку м.Вінниця, виявивши велосипедиста на відстані до 2м, змістив частково керований транспортний засіб, до наїзду на ліву смугу руху в напрямку м.Вінниця, технічно недостовірні. В ситуації, що склалася водій автомобіля ВАЗ - 111730 ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити наїзд на велосипедиста шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху. З технічної точки зору невідповідність дій водія автомобіля ВАЗ - 111730 ОСОБА_1 вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху призвело до виникнення події даної дорожньо-транспортної пригоди що мала місце 05.12.2009 року о 17.50 год.

Покази підсудного про наявність туману в момент ДТП також спростовуються показами свідка ОСОБА_3 та довідкою Вінницького обласного центру з гідрометеорології (а.с.71), згідно якої в м.Вінниця 05.12.2009 року спостерігалась димка з 17 до 18 годин, таке явище як туман не зареєстроване.

Також суд вважає, що в діях велосипедиста ОСОБА_2 відсутнє будь-яке порушення ПДР України, яке сприяло вчиненню ДТП ОСОБА_1, оскільки велосипед був обладнаний світловідбивачем, що встановлений на задньому крилі, і відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи підсудний повинен був бачити велосипедиста і прийняти міри щодо уникнення ДТП, і мав можливість це зробити.      

Суд вважає, дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ст. 286 ч. 2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує  транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні виду та міри покарання підсудному суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, затруднений сімейний і матеріальний стан підсудного; що на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина, та його батько хворіє на онкозахворювання і потребує його допомоги; що він позитивно характеризується за місцем проживання; що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, що не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра; думку потерпілого про суворе покарання підсудного з реальним позбавленням волі і з позбавленням права керування транспортними засобами із-за тяжких наслідків його здоров’ю, що він визнаний безтерміново інвалідом ІІ групи, потребує постійного лікування; що підсудний кається у вчиненому.    

Обставини, що пом’якшуючих покарання відповідно до ст. 66 КК України, є дії підсудного про виклик швидкої допомоги для надання медичної допомоги потерпілому на місце ДТП, що відвернуло настання більш тяжких наслідків для здоров’я потерпілого.  

Не дивлячись на каяття підсудного у вчиненому злочині в ході судового слідства, суд вважає, що обставина, що пом’якшує покарання – щире каяття у ОСОБА_1 відсутня, оскільки щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності. Підсудний ОСОБА_1 в ході досудового слідства вину свою не визнавав, а лише частково визнав в ході судового слідства, тому  визнання вини під тиском зібраних у справі доказів не свідчить про щире каяття підсудного у вчиненні злочину.  

Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання підсудного, судом не встановлені.

З урахуванням даних про особу підсудного, обставин вчинення злочину, думки потерпілого про суворе покарання підсудного, суд вважає, що з метою виправлення та перевиховання підсудного за вчинення необережного злочину, ОСОБА_1 необхідно обрати покарання у вигляді реального позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки ним порушено п.12.3 ПДР України, що являється в причинному зв’язку із отриманими тяжкими  тілесними ушкодженнями потерпілим ОСОБА_2 під час ДТП.

Крім того, з урахуванням всіх даних про особу підсудного, обставин вчинення злочину, думки потерпілого, суд вважає недоцільним застосування до ОСОБА_1 ст.75 КК України, оскільки його діями внаслідок порушення п.12.3 ПДР України потерпілому спричинені із-за вчинення необережного злочину тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких у ОСОБА_2 дуже хворобливий стан здоров’я, яке являється для нього основною цінністю, що підсудний добровільно не надав матеріальну допомогу на його лікування, не цікавився його станом здоров’я, та потерпілий вважає необхідним обрати підсудному покарання тільки позбавлення волі з приміненням додаткової міри покарання.

Міру запобіжного заходу необхідно змінити підсудному з підписки про невиїзд на утримання під вартою із зали суду з метою недопущення ухилення його  від виконання вироку.

Речові докази по справі автомобіль та велосипед передати їх власникам.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ :

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.  

Речові докази по справі автомобіль та велосипед передати їх власникам.

Посвідчення водія на ім’я ОСОБА_1, що знаходиться при справі передати в МРЕВ ДАІ ГУМВС України у Вінницькій області; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу повернути власнику.    

 Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 змінити з підписки про невиїзд на утримання під вартою із зали суду.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той самий строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя: