Справа № 2-1054/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2010 року Тячівський районний суд Закарпатської області
в складі головуючого - судді Деметрадзе Т.Р.
при секретарі Гайдукова Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Буштинської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Виконавчого комітету Буштинської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно.
Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_2, котра при житті 20 листопада 2007 р., склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла йому.
Він своєчасно, з дотриманням вимог законодавства звернувся з заявою про прийняття спадщини і нотаріусом 17.03.2010 року йому було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, а саме: дворогосподарство (житловий будинок з надвірними спорудами) під АДРЕСА_1 та дане свідоцтво 23.03.2010 року зареєстроване в Тячівському РПТІ.
Вказав, що 10 липня 2003 року, покійна ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки розміром 0,100 га, яка є присадибною ділянкою успадкованого ним дворогосподарства і фактично на підставі земельного законодавства право власності повинно було б перейти до нього, однак тітка ОСОБА_2 при житті не зареєструвала цей договір у Буштинській селищній раді, що стало перешкодою для включення цього майна у свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Просить суд, визнати за ним право власності на спадкове майно.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та в обгрунтування навів обставини, викладені у позовній заяві. Просить позов задовольнити.
В судове засідання представник Буштинської селищної ради не з’явився. Водночас надав суду заяву, згідно якої проти позову не заперечує та просить суд розглянути справу без його участі.
У зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання, у відповідності до ч. 4 ст.169 ЦПК України, суд провів розгляд справи у відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення позивача та дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, що стверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконкомом Буштинської селищної ради 8 вересня 2009 року актовий запис № 78.
Згідно заповіту від 20.11.2007 року посвідченого секретарем Буштинської селищної ради ОСОБА_2 заповіла все своє майно позивачу ОСОБА_1.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.03.2010 року спадщина на яку видане це свідоцтво складається з цілої частини житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1, належного померлій ОСОБА_2
Державним актом про право приватної власності на землю виданим ОСОБА_3 стверджується факт передачі у приватну власність останньому земельної ділянки площею 0,100 гектарів, розташованої на території АДРЕСА_1 для будівництва жилого будинку.
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.07.2003 року посвідченого державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Фабрицій Юрій Юрійович, що діє від імені ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купила земельну ділянку розміром 0,100 гектарів, що розташована на території АДРЕСА_1, призначену для будівництва жилого будинку.
З дослідженого у судовому засіданні витягу про право власності на нерухоме майно від 23.03.2010 року встановлено, що позивач є власником домоволодіння по АДРЕСА_1, яке розташоване на вказаній земельній ділянці.
Згідно п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В судовому засіданні не встановлено даних, які б заперечували факт права власності у померлої ОСОБА_2 на дану земельну ділянку, а також не встановлено інших осіб які б мали право на спадкове майно, або які б претендували на це право, окрім позивача.
За таких обставин позов є законним, обґрунтованим і підтвердженим відповідними доказами і тому підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 328, 1268 ЦК України
Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на присадибну ділянку , площею 0,100 гектарів, розташована по АДРЕСА_1.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Тячівського
районного суду Т.Р.Деметрадзе