Справа № 2-985/10

    Р І Ш Е Н Н Я    

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 червня 2010 року                                                                   Ковельський міськрайонний суд

                                                                                                      Волинської області

під головуванням судді                          Шаруновича В.В.

з участю  секретаря                                 Спасюк К.В.

представника відповідача                      ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі справу за позовом   ОСОБА_2 до  відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції про виключення майна з акту опису та  арешту,-

в с т а н о в и в:

    Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції, (надалі ВДВС Ковельського МРУЮ), яким просить виключити частку в квартирі за адресою АДРЕСА_1, що належить йому на праві спільної сумісної власності з акту опису та арешту майна від 27.04.2010 р. серії АА № 402979. Позов мотивовано тим, що 27.04.2010 р. державним виконавцем ВДВС Ковельського МРУЮ на виконання зведеного виконавчого провадження № 17231568, яким передбачено стягнення з позивача на користь комерційних банків заборгованості в сумі 42 438,71 грн. накладено арешт на спірне майно-частку в квартирі. Однак, нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1, частка якого включена до акту опису і арешту належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. З нього, як з боржника на даний час стягуються грошові кошти. На момент проведення опису він не був ознайомлений з постановою про звернення стягнення на майно, у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом, що не було зроблено,  в квартирі є також частка неповнолітніх, що не було враховано держвиконавцем.

    В судове засідання позивач не з’явився, подав суду заяву, якою просить справу слухати у його відсутності, позов просить задоволити.        

    Представник відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 проти задоволення позову не заперечила, суду пояснила, що державний виконавець накладаючи арешт на майно діяв в межах передбачених законом прав, на момент накладення арешту йому не було відомо про те , що майно належить іншим особам.

    Суд, заслухавши пояснення  представника відділу державної виконавчої служби, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.

    Як вбачається з акту опису і арешту майна від 27.04.2010 р. арешт накладено на виконання зведеного виконавчого провадження від 09.11.2009 р. про стягнення з ОСОБА_2  на користь комерційних банків заборгованості в сумі  42 438,71 грн.

    Також з акту вбачається, що арешт накладено на частку в квартирі за адресою АДРЕСА_1.    

    З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Волинське ОБТІ» вбачається що спірна квартира перебуває у приватній спільній сумісній власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.  

    Відповідно до свідоцтва про право власності на майно виданого 12.04.2007 р. відділом обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету Ковельської міської ради, спірна квартира перебуває у власності вищезазначених осіб.  

    Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦК України, кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред’явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

    Ст. 59 ч. 1 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено,що особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові,може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення його з під арешту.

    Відповідно до ч. 8 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

    Як вбачається з пояснень представника відповідача, такий виділ не проводився, частка боржника не виділена, ні стягувач, ні державний виконавець про виділ частки до суду не звертався і такий виділ не проводився.

    Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на  невиділену частку в спільному майні не може бути накладено арешт, а тому право позивача підлягає захисту і з цих підстав позов слід задовольнити.  

    Питання забезпечення позову шляхом зупинення процедури реалізації описаного майна, про що просить в позовній заяві позивач, не підлягає розгляду при розгляді виключенні майна з акту опису і арешту, оскільки вимога про забезпечення позову оформлена не у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 151 ЦПК України.

    На підставі ст. ст.  50, 59,  Закону України “Про виконавче провадження” ст. ст. 15, 30,62, 151, 203, 218, 371 ЦПК України ,суд, -

                                                                      В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Виключити з акту опису й арешту майна серії АА № 402979  від 27.04.2010 р. відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції, по зведеному виконавчому провадженні 17231568 про стягнення з ОСОБА_2 на користь комерційних банків заборгованості в сумі 42 438,71 грн., майно, що належить на праві спільної сумісної власності  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а саме: частку в квартирі за адресою АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви - протягом строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

ГОЛОВУЮЧИЙ:                                                                                          В.В.ШАРУНОВИЧ