Номер справи 1 - 45

                                                                                                                              Категорія 3

                                                                                 В  И  Р  О  К

                                                                      І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    23 червня 2010 року                Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді                 Покидюка М.В.

при секретарі                     Каращук В.С.

з участю прокурора                 Дуднік М.М.

потерпілої                     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого,

               у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,-

                                                                В С Т А Н О В И В:

    Підсудний ОСОБА_2 23 квітня 2010 року, приблизно о 19 годині, в АДРЕСА_1 у приміщенні веранди житлового будинку ОСОБА_1 на грунті особистих неприязних відносин до останньої, які виникли під час суперечки, причиною якої стали взаємні словесні образи і звинувачення, з метою умисного заподіяння тілесних ушкоджень, передбачаючи настання суспільно – небезпечних наслідків своїх дій свідомо, умисно, застосувавши фізичну силу рук у вигляді фіксації правої руки потерпілої, здійснив умисне викручування руки останньої, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_1 тілесне ушкодження у вигляді закритого гвинтоподібного зламу правої ліктьової кістки в середній третині з переломом шиловидного відростку тієї ж кістки.

    Згідно висновку судово – медичної експертизи № 85 від 28 травня 2010 року дані тілесні ушкодження відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я (більше 21 дня).

    Підсудний ОСОБА_2 винуватість свою в інкримінованому йому злочині визнав повністю, показав, що 23 квітня 2010 року коли він після 13 години прийшов з лісу додому, то від дружини взнав що потерпіла ОСОБА_1 знову приходила до них і затіяла сварку. Після того як потерпіла побачила його, то між ними знову виникла сварка, в яку вмішався син ОСОБА_1, сварка переросла у бійку. Після цього конфлікт між ними припинився.  Коли він разом з своєю сім'єю біля 19 години повернулися додому, їх побачила ОСОБА_1 і знову стала всіх ображати. Потім пішла в їх сторону із сікачем, він розсердився і побіг до неї. Коли наздогнав її біля веранди, вирвав з рук сікач і, щоб провчити, своїми руками викрутив їй руку. Пізніше взнав, що своїми діями зробив перелом руки потерпілої. Щиро кається і просить суворо його не карати.

    Покази підсудного ОСОБА_2 відповідають фактичним обставинам справи, які ним та іншими учасниками процесу не оспорюються.

    Відповідно вимог ст. 299 КПК України судом із згоди учасників судового розгляду визнано недоцільним дослідження наявних у справі доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.    

Крім повного визнання підсудним ОСОБА_2 своєї винуватості в інкримінованому йому злочині, його винуватість в пред'явленому обвинуваченні підтверджується іншими доказами, зібраними та дослідженими в судовому засіданні.

Показами потерпілої ОСОБА_1, яка не заперечує, що між нею і сусідом ОСОБА_2 та його сім'єю тривалий час тривають погані відносини. 23 квітня 2010 року протягом дня між ними знову виникали сварки, які через втручання сина, переходили у бійку. Після 19 години, коли вона проціджувала на веранді молоко, до неї підбіг ОСОБА_2 і своїми руками зламав її праву руку. Стверджує, що вона ні до підсудного, ні до його дружини і дітей з сікачем не бігла. Прощає йому і просить щоб по можливості він допоміг їй по господарству.

Враховуючи, що підсудний ОСОБА_2 свою винуватість в інкримінованому йому злочині визнав повністю, аналізуючи зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що він вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки умисно спричинив потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров”я (більше 21 дня).

    При призначенні покарання суд враховує, що підсудний ОСОБА_2 по ступені тяжкості вчинив злочин середньої тяжкості.  

    Разом з тим суд приймає до уваги дані про особу підсудного, а саме: його позитивну характеристику з місця проживання, що він є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, вперше притягується до кримінальної відповідальності, будучи працездатним не займається суспільно – корисною працею, має на утриманні одну неповнолітню дитину.

    До обставин справи, що пом'якшують покарання підсудного суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

    Як обтяжуючу покарання обставину суд враховує вчинення ним злочину щодо особи похилого віку.

    Суд також враховує думку потерпілої, що вона до підсудного ніяких претензій не має і не наполягає на обранні суворої міри покарання.

    Виходячи із наведеного, суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_2 та запобігання вчиненню нових злочинів як ним самим так і іншими особами можливе лише при призначенні йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності з звільненням від відбуття покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку.

    Оскільки підсудному призначається покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства, то міру запобіжного заходу йому до вступу вироку в законну силу доцільно залишити попередню – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

    Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

П Р И С У Д И В:

    ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, призначивши покарання – 2 (два) роки обмеження волі.

    На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнити від відбуття призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

    На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання, періодично з'являтися в цю інспекцію для реєстрації.

    Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

    На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

                                                Суддя :