Справа №1-78/2010р.

П О С Т А Н О В А

21 червня 2010 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді                         Герасименко В.М.

з участю секретаря                         Омелюженко Я.С.

прокурора                             Болотнікової А.П.

адвоката                             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві кримінальну справу за звинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця с.Мачухи, Полтавського району та області, вул.Тваринників 2, українця, гр-нина України, освіта середня-спеціальна, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину 1993 року народження, працюючого трактористом-комбайнером ПП ОСОБА_2, раніше не судимого,-

в скоєнні злочину, передбаченого ст.192 ч.2 КК України,-

в с т а н о в и в :

Згідно матеріалів кримінальної справи та постанови заступника прокурора Полтавського району про зміну обвинувачення в суді, ОСОБА_3 звинувачується в тому, що рішенням двадцять четвертої сесії Мачухівської сільської ради п’ятого скликання від 30 липня 2008 року була надана у користування земельна ділянка площею 0,25 га. та надано дозвіл ОСОБА_4 – дружині ОСОБА_3, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га. для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1. Однак продовж року ні проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні технічна документація на земельну ділянку в проектних організаціях ОСОБА_4 не виготовила і на розгляд сесії не надала, оскільки відділ містобудування та архітектури Полтавської районної державної адміністрації впродовж 2008 року повідомив громадянам, яким були виділені земельні ділянки на одній території, в тому числі і дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про неможливість розміщення об’єктів на несприятливому для будівництва рельєфі і недоцільність відведення такої земельної ділянки в запропонованому місці за адресою АДРЕСА_1.

У відповідності до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Однак ні права власності, ні права постійного користування земельною ділянкою дружина ОСОБА_3- ОСОБА_4 не набула.

Згідно статей 140, 141 Земельного кодексу України підставою припинення права власності та користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права власності чи права користування земельною ділянкою. У випадку відмови від земельної ділянки така земельна ділянка переходить до земель запасу сільської ради і подальше виділення такої земельної ділянки проходе на загальних підставах по заявах громадян, про що достеменно знав ОСОБА_3

В серпні 2009 року ОСОБА_5 вирішив безоплатно отримати земельну ділянку в межах Полтавського району для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) площею 0,25 га.

21 серпня 20099 року та повторно 15 вересня 2009 року ОСОБА_5 звертався до Мачухівської сільської ради із письмовими заявами про безоплатну передачу йому земельної ділянки із земель комунальної власності, тобто за рахунок земель запасу сільської ради. Однак у виділенні земельної ділянки йому було відмовлено в тому числі і рішенням тридцять четвертої сесії Мачухівської сільської ради п’ятого скликання від 17.09.2009 року, на якій був присутній та приймав участь у голосуванні депутат сільської ради ОСОБА_3, у зв’язку з тим, що біля молочно-товарної ферми №4 та Ворочківського ставка, де була виділена земельна ділянка його дружині – ОСОБА_4, вільних земельних ділянок немає, всі земельні ділянки виділені рішенням однієї з попередніх сесій.

Від сторонніх осіб ОСОБА_5 дізнався, що земельні ділянки в межах розташування МТФ №4 та Ворочківського ставка виділені родичам депутатів сільської ради, в тому числі депутата сільської ради ОСОБА_3

З метою з’ясування можливості безоплатного отримання земельної ділянки у вересні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_3 Останній, зловживаючи довірою ОСОБА_5 до себе, як члена земельної комісії, приховав від нього факт того, що питання вирішення безоплатної передачі землі не входять в його компетенцію, після відмови від земельної ділянки вона переходить у власність сільської ради і не являється власністю громадянина, який від неї відмовився. Рішення щодо її виділення є компетенцією сесії сільської ради. Таким чином, діючи шляхом обману, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5 про те, що може вирішити питання передачі йому у власність земельної ділянки, виділеної ОСОБА_4, за грошову винагороду у сумі 130000 грн. Таким чином розпорядившись майном, яке йому не належало, ОСОБА_3 намагався незаконно отримати грошову винагороду у ОСОБА_5

У подальшому ОСОБА_3 за незалежних від його волі обставин, не довів свого злочинного наміру, спрямованого на заволодіння грошовими коштами в сумі 130 тис.грн., а отримав 3000 грн.

ОСОБА_3 пред’явлено обвинувачення, згідно постанови про зміну обвинувачення в суді, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 192 ч.2 КК України.

 В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 заявив клопотання про закриття кримінальної справи відносно нього в зв’язку з тим, що він вину в скоєному визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному, є єдиним хто утримує сім’ю.

Суд, вислухавши думку прокурора, яка не заперечила проти задоволення заявленого клопотання, дослідивши матеріали кримінальної справи, вважає, що ОСОБА_3 слід звільнити від кримінальної відповідальності, а справу відносно нього провадженням закрити з наступних підстав.

Так, ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності притягується вперше, скоєний ним злочин є злочином невеликої тяжкості, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, щиро розкаявся в скоєному, тому, в зв’язку з його дійовим каяттям ОСОБА_3 слід звільнити від кримінальної відповідальності, а справу провадженням закрити

На підставі викладеного, керуючись ст.45 КК України, ст. 7-1, 7-2 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ст.192 ч.2 КК України, в зв’язку з його дійовим каяттям, а кримінальну справу відносно нього провадженням закрити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд протягом 7 діб з моменту проголошення.

Суддя: