Судове рішення #10001781

                                                       

                                                                                                                                                           Справа  № 2-1510/10                                                  

   Р І Ш Е Н Н Я

   ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

30  червня  2010 року                                                          м. Сімферополь

 Київський  районний  суд  м. Сімферополь у  складі:  головуючого,  судді   Харченко  І.О.,  при  секретарі   Мевлюдовій  Ф.І.,  за  участю  адвоката   ОСОБА_1, розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   цивільну   справу  за   позовом   ОСОБА_2  до  Національного  банку  України  в  особі  Головного  управління  Національного  банку  України  в  АР Крим,  третя  особа  - виконавчий  комітет Сімферопольської  міської  ради,  про скасування  рішення, зобов’язання  до  вчинення  певних   дій,  тощо -  

       

       в с т а н о в и в :

          ОСОБА_2  звернувся  до суду з  позовною  заявою до   Національного  банку  України  в  особі  Головного   управління   Національного  банку  України  в  АР Крим,  третя  особа  - виконавчий  комітет  Сімферопольської  міської   ради,  про  скасування  рішення,  зобов’язання  до  вчинення   певних  дій,  тощо. Свої  вимоги  мотивувала   тим, що   вона   працює  в   ГУ НБУ  в  АР Крим   та  з  1999 року  знаходилася  на  квартирному  обліку  у  зв’язку  з тим, що  не  мала  власного  житла. У 2005  році  відповідачем  їй  був  наданий  кредит  для  придбання  житла,  яке   вона  купила  за договором  купівлі-продажу  від  29.07.2005 року.  Проте  відповідачем,  як стороною у кредитному  договорі,  їй не було  надано передбачених  договором  пільг щодо погашення  кредиту,  тому  вона  була  вимушена  продати   квартиру,  щоб  повернути   кредитні  кошти.  Після  цього  звернулася   з  вимогою   про  поновлення  її   у  черзі  на  отримання  житла  на  що  отримала  відповідь, що  перебуває  на  обліку  під  № 6.  15.06.2007 року  спільним   рішенням  адміністрації  та  профспілкового  комітету ГУ НБУ в АР  Крим  її  з  квартирного  обліку  знято  у  зв’язку  зі  штучним  погіршенням  житлових  умов.  Вважає  це  рішення  незаконним, просить  його  скасувати  та  зобов’язати  відповідача  поновити  її   на  квартирному  обліку  під  № 1,  під  яким  вона  була   на  момент  зняття   з  обліку.

          Позивачка   та  її  адвокат  у  судовому  засіданні   позовні  вимоги  підтримали   та  наполягали   на  їх задоволенні  з  мотивів  та  підстав, викладених  у  позові.  

          Представник  відповідача  у  судовому засіданні   позовні   вимоги  не  визнав   та  просив  відмовити  у   їх  задоволенні.

          Представник  виконавчого  комітету Сімферопольської  міської  ради у  судове  засідання  не  з’явився,  про  слухання  справи  сповіщений  належним  чином, про  причини  неявки  суду  не  повідомив.    

          Вислухавши  позивачку, її  адвоката,  представника  відповідача,  вивчивши   матеріали  цивільної  справи а  докази,  надані  сторонами  відповідно  до  приписів  ст.ст. 10, 60  ЦПК  України,  суд  дійшов  висновку,  що  позовні  вимоги  не  підлягають  задоволенню з   наступних   підстав.

          Судовим  розглядом  встановлено,  що  позивачка  ОСОБА_2  прийнята  на  роботу до Головного управління  Національного банку України в Автономній Республіці Крим 28.01.1997  року  за   наказом  № 27  від  27.01.1997 року.

           05.11.1999  року   листом  за  вих. № 09-015/9226  Управління  звернулось  до  Ради  Міністрів АР Крим  та  Федерації   незалежних  профспілок АР Крим  з  клопотанням про прийняття ОСОБА_2 на квартирний  облік  як  такої, що  потребує  поліпшення  житлових умов, без встановленого обов`язкового трирічного постійного мешкання та прописки у м. Сімферополі.  Після  отримання Управлінням згоди  від  вищевказаних  органів, 21.12.1999  року  ОСОБА_2 було  подано заяву  про  взяття її  на  облік   громадян, що  потребують  поліпшення житлових  умов.  13.01.2000 року  позивачка   була   прийнята  на   облік  громадян,  які потребують  поліпшення   житлових  умов  у  загальній  черзі  під   № 33,  тобто  відповідач  сприяв   позивачці   у   вирішенні  її   житлових   проблем.  

           Згідно  пояснень  представника  відповідача,  працівники  Національного банку України,  які  прийняті на квартирний облік за місцем роботи, тобто в Національному банку України, мають можливість  поліпшити свої житлові умови  шляхом отримання у порядку  загальної  черги   безкоштовного  житла (за   рахунок коштів   Національного банку України, що є державними коштами) або  придбати  житло  за  рахунок  кредиту,   отриманого   також  від  Національного банку України  у  порядку та на умовах, що передбачені Положенням про кредитування працівників  Національного  банку  України, затвердженим  постановою  Правління  Національного банку України  № 295 від 10.07.2003  року  (із змінами  та доповненнями).  Положенням   також  передбачено, що Національний  банк України  встановлює пільги для  позичальників, які застосовуються  під  час  погашення   та  повернення   кредиту.

           Судом   встановлено,  що у  серпні 2002 року  ОСОБА_2  було  подано заяву про надання  кредиту  для   придбання  житла.  У травні   2005 року позивачка  отримала кредит  на  суму  143390 грн. 00 коп. на  придбання  житла,   уклавши з  Управлінням   відповідний   кредитний   договір  № 16  від  30.05.2005 року.

            Згідно   договору  купівлі-продажу  квартири  від  29  липня  2005  року    по  реєстру № 4996 ОСОБА_2  придбано  трикімнатну  квартиру за  адресою:  АДРЕСА_1,  загальною  площею  68,8  кв.м.  та  житловою  площею  39,9 кв.м.,   для  сім’ї   складом  із  трьох   осіб,  тобто  по  13,3 кв.м.  на  кожного  члена  сім’ї.  Даний   договір  купівлі-продажу   був  зареєстрований  в  Державному   реєстрі  правочинів  за  № 742633.  Право  власності  на  нерухоме  майно  зареєстровано  в   КРП  СМБРТІ  16.08.2005  року  за   реєстраційним  номером  11415144.  

             Отже,  вищенаведене  свідчить  про  те, що  після   отримання   кредиту ОСОБА_2 поліпшила  свої  житлові  умови  шляхом  придбання  житла - трьохкімнатної квартири,  яка  була   придатного  та  достатнього  розміру  для  проживання  всієї  її  родини.   Слід  також   зазначити, що коли  ОСОБА_2 отримувала  кредит  на  житло,  її  сім'я  складалася з  3-х членів  та  відповідно  до норм  чинного   законодавства  України  вона  мала  б  отримати  по  черзі  тільки   двокімнатну   квартиру,  а  тому  купивши   трикімнатну   квартири  вона  в   повній   мірі   реалізувала   права  своєї  сім’ї   на  житло   та   нормальні   умови   життя.

             Але,  відповідно   до   договору  купівлі-продажу   квартири  від  23  листопада  2005  року  по  реєстру  № 5221 ОСОБА_2  продано  належну  їй  на  праві  власності  вищевказану  квартиру,  що  була  придбана  нею  за  кредитні  гроші,  отримані   для  поліпшення  житлових   умов   позивачки  та   її  сім’ї.  При    цьому   в   договорі   купівлі-продажу  квартири  ОСОБА_2  підтверджено,  що   «Продавець   свідчить,  що  при  відчужуванні  вищевказаної   квартири  він  урахував   інтереси  дітей,  інших   членів  сім’ї,  які  згідно  закону  мають  право  використання  цієї   квартири».

             Після  продажу  квартири  ОСОБА_2  внесла  до  каси  ГУ  НБУ  в  АР Крим в  рахунок  погашення  суми   кредиту    грошові  кошти   в   розмірі   140630 грн. 00  коп.

              Проаналізувавши   вищевикладене  суд  приходить до  висновку про те,  що  за   умовами   кредитного  договору  від  30.05.2005 року  відповідач  надав  ОСОБА_2 саме  ту суму грошових  коштів,  яку  вона  просила у  своїй   заяві  про  надання  житлового   кредиту. Управління  НБУ  в АР Крим  не було  зацікавлене у  достроковому  повернені  кредиту.  Рішення  про  дострокове  повернення  кредиту  шляхом  продажу придбаної  на  кредитні  кошти  квартири, про дату, до  настання  якої  саме цей  кредит  необхідно  було  повернути, ОСОБА_2  визначала  самостійно, без  будь-якої  ініціативи  або  наполягання з  боку   Управління,  тобто  без   жодного   впливу  на  неї,  чи  на  її  дії.

              Ці  обставини  також   знайшли  підтвердження   в  ході   розгляду  по  суті   Центральним  районним  судом  м.  Сімферополь   позову  ОСОБА_2  до Національного  Банку  України  в  особі  Головного  управління  НБУ  в  АР Крим  про  відшкодування  збитків,  завданих  порушенням   зобов’язань  (справа № 2-4946/09).  Рішенням  суду  від  09  листопада  2009  року  ОСОБА_2  в задоволені  позову  було  відмовлено.  На  підставі  ухвали  колегії  суддів  судової  палати  в  цивільних  справах  апеляційного  суду  АР Крим від  24  лютого  2010  року  рішення  Центрального  районного  суду  м. Сімферополь  набуло   чинності.

  Згідно  до  частини 3  статті 61  ЦПК  України,  обставини,  встановлені   судовим  рішенням  у  цивільній  справі,  що  набрало  законної   сили,  не  доказуються  при  розгляді  інших  справ,  у  яких  беруть   участь  ті  самі  особи  або   особа,  щодо  якої   встановлені  ці  обставни.  

              У  зв’язку з вищевикладеним,  судом  не  приймаються  до  уваги  пояснення  та  обґрунтування   позивачки  щодо  погіршення житлових  умов  своєї  сім’ї  у  зв’язку  з  неналежним   виконанням   відповідачем   своїх   обов’язків   за  кредитним   договором,  оскільки  вони  спростовані   рішенням  Центрального  районного  суду  м. Сімферополь  від   09  листопада  2009  року,   яке  набуло  чинності.  

              В  своєму  позові  позивачка  наполягає на  тому,  що спільне рішення адміністрації та профспілкового  комітету  Управління  НБУ   від  15 червня 2007 року  про  зняття  її  та   її родини з квартирного обліку  неправомірне, а посилання на п. 17 «Правил обліку громадян, які   потребують  поліпшення   житлових   умов  і  надання  їм  жилих   приміщень в Українській РСР», затверджених  Постановою Ради Міністрів УРСР і Української Республіканської Ради  професійних спілок   від 11.12.1984 року  за  № 470 (надалі  по  тексту – Правила)  безпідставне.   Така   позиція   ОСОБА_2 не   ґрунтується на  нормах  житлового  законодавства   України,  а,  навпаки,   суперечить  йому.

              Згідно  діючому  житловому  законодавству  в  Україні,  контроль  за  станом обліку на  підприємствах, в  установах, організаціях  громадян,  які  потребують  поліпшення   житлових  умов,  згідно  положень  ст. 41 ЖК  України   здійснюється  виконавчими  комітетами   місцевих  Рад  народних  депутатів  і   відповідними  органами   професійних   спілок.

            13.06.2007  року  Головне   управління  НБУ в  АР Крим  звернулося  з  листом  до  Управління  з   питань  квартирного  обліку  та   розподілу  житла  Сімферопольської  міської  ради щодо  законності   перебування ОСОБА_2 у списках  робітників,  потребуючих  поліпшення  житлових  умов  за  місцем  роботи,  після   придбання   квартири  на  кредитні   гроші.

            15.06.2007 року Головне  управління  (відповідач) отримав  відповідь   від  Управління  з питань  квартирного  обліку  та   розподілу  житла  Сімферопольської  міської  ради  про  те, що:   «Відповідно  до  п.п. 1 п. 26  Правил  обліку  громадян,  які  потребують  поліпшення   житлових   умов  і  надання   їм  жилих   приміщень в  України»  ОСОБА_2  спільним  рішенням  адміністрації  та  профспілкового  комітету  необхідно  було  зняти  з   квартирного  обліку,   так  як  відпали  підстави  в  поліпшені  житлових  умов…  ОСОБА_2  незаконно  продовжувала  перебувати  у  списках  потребуючих  поліпшення  житлових  умов  Своїми    діями ОСОБА_2  після  продажу   вищевказаної  квартири  23.11.2005  року, штучно  погіршила  свої   житлові  умови  шляхом  відчуження   придатної  і  достатньої  за  розміром   для  проживання   її  сім’ї  квартири  АДРЕСА_1.   Управління  з  питань  квартирного  обліку  та  розподілу  жилої   площі  рекомендує  зняти   ОСОБА_2  з  квартирного   обліку».  

           Згідно  пояснень  представника  відповідача,  саме з  огляду  на   ці  роз’яснення,  рішенням  спільного  засідання    адміністрації   та   профспілкового  комітету   ГУ  НБУ в  АР Крим (протокол  № 7  від  15.06.2007  року),  на  підставі   п.п. 17, 26, 65  Правил   обліку  громадян,  які  потребують  поліпшення   житлових  умов  і  надання   їм   жилих  приміщень  в  Україні»   знято  з  квартирного  обліку  (виключити  зі  списків) ОСОБА_2.    

            Проаналізувавши  діюче  житлове  законодавство  суд  вважає  зазначити  наступне.          

            Відповідно  до  приписів статті 35 Житлового кодексу України та пункту 17 Правил, громадяни, які штучно  погіршили житлові  умови  шляхом   обміну  займаного жилого  приміщення, його  псування або руйнування,  відчуження  придатного і достатнього за розміром  для  проживання  жилого   будинку (квартири),  не беруться  на   квартирний  облік  протягом  п’яти  років  з  моменту   погіршення   житлових  умов.

Поняття  відчуження у  цивільному  праві – це передача майна у власність іншій особі. Розрізняють відчуження   майна  платне (продаж) і безоплатне (дарування). Відчуження майна  може  здійснюватися  на  підставі   договору або в примусовому порядку,  але  в  кожному разі  відчуження  майна  пов'язане  з  припиненням  права   власності.

Поліпшення  житлових умов - це створення  сприятливіших  житлових умов, що здійснюється  на  підставі  закону.

           Два  юридичних  факти, що  мають  місце, підлягають повному  й всебічному розгляду судом, бо  саме  вони  призвели  до  негативних  для  позивачки   наслідків:

            -  факт купівлі  позивачкою  житла – поліпшення житлових умов, у порівнянні з гуртожитком - трикімнатна квартира  загальною  площею 68,8  кв.м. (договір № 4996  від 29.07.2005 року);

            -   факт  продажу за   власним  особистим  рішенням   позивачки   свого  житла через 4 місяці  – є   штучним  погіршенням  житлових   умов (договір № 5221 від 23.11.2005 року).

             Отже, відчуження – один з випадків штучного погіршення житлових умов, яке було документально  оформлено позивачкою  договором  продажу  квартири   № 5221 від 23.11.2005  року.    Наслідками  відчуження (це  законодавчо  врегульовано  ст. 35 Житлового кодексу України та   пунктом 17 Правил) є  заборона  ставити на  облік протягом  п’яти років з моменту   погіршення  житлових  умов (з   моменту  продажу   квартири), тобто  до  23.11.2010  року.

              Слід зазначити,  що діючим  житловим  законодавством України не передбачено поновлення на квартирному обліку тієї  особи, що раніше обліковувалась  як така, що потребує  поліпшення  житлових умов, вже  після  факту придбання  нею   квартири   та  факту   послідуючого її відчуження.

           Таким   чином, за  наявності будь-якої однієї з підстав для зняття з квартирного обліку Управлінням  правомірно знято ОСОБА_2 з  квартирного обліку  та правомірно винесено спільне  рішення   адміністрації  та  профкому за  протоколом  від  15.06.2007 року   щодо  зняття  позивачки з   квартирного обліку і виключення її  зі списків громадян, що   потребують   поліпшення    житлових  умов.

          У позові  ОСОБА_2 наголошує   також  на тому, що  вона  взагалі  була   позбавлена конституційного   права   на   житло.  Але  суд  вважає,  що   Конституційне   право на житло було реалізовано ОСОБА_2 при отримані  кредиту на придбання  придатного для життя  житла.  Твердження  ж  позивачки  про  те, що дострокове припинення  зобов`язання  за кредитним   договором, яке  було  наслідком   невиконання  Національним  банком України  зобов`язань  за  кредитним  договором,  є причиною  позбавлення   позивачки  та  її  родини права   будь-яким  чином  поліпшити  житлові   умови, не   відповідає дійсності,  тому  що  вже  з  23.11.2010  року,   тобто  спливу  п’ятирічного  строку,  позивачка   може  знову подати   заяву  про  взяття її  на   квартирний  облік  та  у   подальшому   претендувати  на  отримання  безоплатного  житла  або знов на отримання кредиту на житло, але у загальній  черзі  та на  підставі  документів, що підтверджують  її   статус   особи,   яка  потребує   поліпшення   житлових умов.

  Суд  розглядає  цивільну  справу  не  інакше  як за зверненням  фізичних  чи  юридичних  осіб,  поданих  відповідно  до  цього  Кодексу,  в  межах  заявлених  ними  вимог і  на  підставі,  доказів  поданих   сторонами  та  іншими  особами,  які  беруть  участь  у  справі  (ст. 11 ЦПК  України).

Розглянувши    дану    цивільну   справу  за   участю  усіх   зацікавлених осіб,  у  рамках  заявлених   вимог,  на   основі   дотримання    принципів    диспозитивності,    змагальності   і  справедливості    судочинства,   всебічного  та  повного  дослідження   обставин  справи,  перевірки   їх   наданими    сторонами   доказами,  оцінивши  їх  у    сукупності,   виконавши   вимоги   процесуального  закону, суд    дійшов     висновку,   що   у   задоволенні    позову  позивачці  слід  відмовити.

            На підставі  ст.  41 Конституції України,  ст.ст. 34 -41 ЖК України,  Правил обліку громадян, які потребують  поліпшення  житлових  умов  і  надання  їм  жилих   приміщень,  керуючись  ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 214-215, 218  ЦПК  України, с у д, –

 

                                                   В И Р І Ш И В:

  У  задоволені  позову  ОСОБА_2  до  Національного  банку  України  в  особі  Головного  управління  Національного  банку  України  в  АР Крим,  третя  особа  - виконавчий  комітет Сімферопольської  міської  ради,  про скасування  рішення, зобов’язання  до  вчинення  певних  дій,  тощо -   відмовити            

             Рішення   може  бути  оскаржено   в  апеляційному   порядку  через  суд першої інстанції шляхом   подачі  в 10-денний термін  з дня   проголошення   рішення  заяви  про   апеляційне   оскарження  і   подачею   після   цього   протягом  20   днів   апеляційної   скарги.

             Суддя:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація