Справа 2- 1276-2010 р.
РІШЕННЯ
Іменем України
2 липня 2010 року Дебальцевський міський суд Донецької області в складі:
головуючого – судді Кардашенко О.А.
при секретарі - Москвичовій Н.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дебальцеве справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської Ради про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми компенсації та стягнення недоотриманої суми компенсації;
в с т а н о в и в :
Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської Ради(УПСЗН) про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми компенсації та стягнення недоотриманої суми компенсації, вказуючи, що відповідач відмовляється виплатити в повному обсязі різницю у компенсаціях у разі встановлення інвалідності вищої групи в сумі 12940 гривень 20 копійок.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що компенсація була виплачена згідно з вимогами законодавства.
Сторони просили справу розглянути за їх відсутності. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_2 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС,віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи.
01 березня 2010 р. позивачу була встановлена 2 група інвалідності, яка настала внаслідок Чорнобильської катастрофи. До цього часу позивач був інвалідом 3 групи.(а.с.7).
Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами, виплачується одноразова компенсація у розмірах: інвалідам 1 групи-60, 2 групи-45, 3 групи-30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної зарплати, яка склалася на момент встановлення інвалідності. Таким чином, позивачу повинна бути виплачена різниця у компенсаціях у розмірі 15 мінімальних розмірів заробітної плати. Позивачу фактично була виплачена різниця в компенсаціях в ромірі 94 гривні 80 копійок.(а.с.5,6).На момент встановлення позивачу інвалідності вищої групи встановлений законодавством розмір мінімальної зарплати становив з 01 січня 2010 - 869 гривні на місяць.
З огляду на викладене, позивач повинен був отримати різницю в компенсаціях на суму 13035 грн. ( 15 х 869 грн.)
Обґрунтовуючи свої доводи про відмову у виплаті різниці у компенсаціях з урахуванням вищенаведених розмірів мінімальної зарплати, відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996р.”Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка визначає розміри одноразової компенсації: інвалідам 1 групи-379 гривень 30 копійок, 2 групи-284 гривні 40 копійок, 3 групи-189 гривень 60 копійок. Згідно цього встановленого розміру позивачу нарахована різниця в компенсаціях у зв’язку із встановленням вищої групи інвалідності у сумі 94,80 грн. Компенсація не виплачена у зв’язку з арештом рахунку.(а.с.24)
Суд вважає, що відповідно до ст.ст.8,19,22,92 Конституції України, постанови Кабміну України не можуть змінювати закони, які регулюють соціальне забезпечення і застосовуються тільки в частині, що не суперечить цим законам.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007р. є неконституційними нормативні акти, які в 2007р. обмежували соціальну допомогу громадянам. Таким чином, постанова КМУ №836 не підлягає застосуванню при розгляді цієї справи.
Суд вважає, що розмір різниці у компенсаціях у разі встановлення інвалідності вищої групи позивачу повинен становити 13035 гривень ( 15 х 869 грн.)
Таким чином, розмір недоотриманої суми різниці у компенсаціях позивачу становить 12940 гривень. 20 копійок. (1305 грн. – 94 грн. 80 коп.)
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності Конституції і законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при вирішенні даного спору слід керуватися ст..48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Рішенням Конституційного суду України від 22 тгавня 2008 року № 10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції країни (є неконституційними) положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими була змінена редакція частини першої та частини третьої статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплат компенсацій та допомоги відповідно до розміру мінімальної заробітної плати. Отже, стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діє в редакції, що діяла станом на 31 грудня 2007 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку про визнання неправомірною відмови органу УПСЗН у виплаті недоотриманої суми компенсації.
Згідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача сплачені позивачем при зверненні до суду витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.
На підставі ст.ст.8,19,22,92 Конституції України,ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007р., рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст.ст.209, 213-215, 218,294 ЦПК України,суд
П о с т а н о в и в :
Позов представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської Ради про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми компенсації та стягнення недоотриманої суми компенсації задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради у виплаті ОСОБА_2 недоотриманої ним суми різниці у компенсаціях у разі встановлення інвалідності вищої групи.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради на користь ОСОБА_2 недоотриману ним суму різницю у компенсаціях у разі встановлення інвалідності вищої групи в розмірі 12940 гривень 20 копійок.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради на користь ОСОБА_2 судові витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 02 липня 2010 року.
Повний текст рішення складений 07 липня 2010 року.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення рішення у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного суду через Дебальцевський міський суд.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Дебальцевського
міського суду О.А.Кардашенко.
Справа 2- 1276-2010 р.
РІШЕННЯ
Іменем України
(Вступна та резулятивна частина)
2 липня 2010 року Дебальцевський міський суд Донецької області в складі:
головуючого – судді Кардашенко О.А.
при секретарі - Москвичовій Н.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дебальцеве справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської Ради про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми компенсації та стягнення недоотриманої суми компенсації, суд -
керуючись ст.ст.209, 213-215, 218,294 ЦПК України,
П о с т а н о в и в :
Позов представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської Ради про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми компенсації та стягнення недоотриманої суми компенсації задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради у виплаті ОСОБА_2 недоотриманої ним суми різниці у компенсаціях у разі встановлення інвалідності вищої групи.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради на користь ОСОБА_2 недоотриману ним суму різницю у компенсаціях у разі встановлення інвалідності вищої групи в розмірі 12940 гривень 20 копійок.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради на користь ОСОБА_2 судові витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення рішення у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного суду через Дебальцевський міський суд.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст рішення буде виготовлено протягом п’яти днів.
Суддя Дебальцевського
міського суду О.А.Кардашенко.