Р І Ш Е Н Н Я                                     Справа № 2-609/10

                                                                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

9 липня 2010 року Шишацький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді  Савченко Л.І.

при секретарі – Кулинченко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с.Шишаки цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними та зобов»язання нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії дитині війни, -

                                                                     В С Т А Н О В И В:

              Позивач ОСОБА_1  у червні 2010 року звернулася до суду із цивільним позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області, у якому прохала поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачену їй щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії, як особі, що має статус "Дитини війни"  за період з 01 січня 2006 року по день розгляду справи .

              В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказала, що на підставі ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", має статус "Дитини війни". Згідно із вимогами ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", їй, як особі, що має статус "Дитини війни", з 01 січня 2006 року повинна виплачуватися грошова допомога у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. Всупереч положенням ст.22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, п.17 ст.77 та ст.110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно. Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/2007 положення, що призупиняли дію ст.6 Закону, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тому надбавка до пенсії мала здійснюватися відповідачем.

 Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно із нормою Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили непрацездатність складає – з 1 січня 350 гривень, з 1 квітня -359 гривень, з 1 жовтня -366 гривень. Згідно із нормою Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили непрацездатність складає – з 1 січня 380 гривень, з 1 квітня -406 гривень, з 1 жовтня -411 гривень. Згідно із нормою Закону України «Про державний бюджет на 2008 та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили непрацездатність з 01 січня складає 470 гривень, з 01 квітня – 481 гривню, з 01 липня -482 гривні, з 01 жовтня – 498 гривень. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 1 січня 2009 року 498 гривень, з листопада 2009 року -573 гривні, з 1 січня 2010 року – 685 гривень. Таким чином, їй недоплачена щомісячна державна соціальна допомога до пенсії за період з 01 січня 2006 по день розгляду справи в суді.

 Вважає, що відмова управління Пенсійного Фонду України в Шишацькому районі Полтавської області у здійсненні перерахунку та виплаті соціальної державної допомоги з 01 січня 2006 року по день розгляду справи в суді , передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України.

              У судове засідання позивач ОСОБА_1  не з'явилася, надала письмову заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, у якій свої позовні вимоги підтримала (а.с. 9).

              Представник відповідача управління Пенсійного Фонду України в Шишацькому районі Полтавської області у судове засідання не з»явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення проти позову, в яких зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», рішень щодо Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось, тому рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотньої дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Посилався на ст.19 Конституції України зі змісту якої випливає, що орган  державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до п.2.1 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах №8-2 від 30.04.2002 року основними засадами управління є ефективне та цільове використання коштів, інших коштів, призначених для виплати пенсій. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних витрат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зазначив, що Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено, що особам, які мають статус "Дитини війни", до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір цього підвищення був врахований у 2008 та 2009 роках і позивачу виплачувалося 10 % від прожиткового мінімуму відповідно до діючого законодавства. Вважає вимогу позивача про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за січень 2008 року по грудень 2009 року незаконною.

Також зауважив, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункова величина для підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених на підставі норм цього Закону. Таким чином не можна застосовувати величину мінімальної пенсії за цим Законом для обрахування підвищення до пенсії дітям війни, оскільки підвищення до пенсії та пенсія є різними категоріями пенсійних виплат. У зв»язку з тим, що ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено здійснення фінансового забезпечення державних соціальних гарантій за рахунок коштів Державного бюджету, а законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вище норм Закону, не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення до пенсії, за рахунок яких коштів та джерел, в якому порядку, вважає, що такі виплати є нецільовим використанням коштів Пенсійного фонду України, а отже і порушенням чинного законодавства, тому прохав відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.13).

    Суд, дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується посвідченням пенсіонера серії НОМЕР_1 виданим 22 березня 2006 року (а.с.7).

Згідно із вимогами ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нормою якою встановлено, що особам, які мають статус "Дітей війни", пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, особа має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме - на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. Відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).

    Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

    Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати.

              Вимоги позивача про стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком за 2008 рік, суд вважає частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у наступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із Законів".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Це рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначеного Закону, що визнаний неконституційним. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено.  

              Провівши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року та норми ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22 травня 2008 року управління Пенсійного Фонду України в Шишацькому районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, як це передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач, з 22 травня 2008 року мав діяти у відповідності із вимогами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до її пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, до 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, відповідач, здійснюючи позивачеві доплати, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 01 січня 2008 року, з урахуванням п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності із діючою нормою зазначених Законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2008 року до 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.  

    Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена не була і будь-які зміни у зазначений Закон не вносилися. У зв’язку з цим, нараховуючи пенсію у 2009 -2010 роках, відповідач мав діяти у відповідності із вимогами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до її пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з нормою ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.9 ст.8 ЦПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини. Виходячи з цього, доводи відповідача - управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, що мають статус "Дітей війни", не є підставою для ненарахування та невиплати щомісячної доплати до пенсії або до щомісячного довічного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, а також відмови у задоволенні позовних вимог.

              Крім того судом встановлено, що позивач, згідно з вимогами ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається тільки за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. З огляду на це, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положень ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених на підставі норм цього Закону, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови у реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої у ст. 64 Конституції України, та права на отримання доплати до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

              Також суд не може погодитися з доводами відповідача щодо відмови у задоволенні позовних вимог з підстав невизначеності на законодавчому рівні, і тому відсутності, органу, на який покладено обов'язок із здійснення виплат по нарахованому підвищенню до пенсій особам, які мають статус "Дитини війни", виходячи з наступного. Так, сам орган з виплати пенсій - Пенсійний Фонд України, діє на підставі Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року за № 121/2001. Згідно з п. 15 цього Положення, Фонд здійснює свої повноваження через свої територіальні управління. Відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок з нарахування та виплати доплати до пенсії ОСОБА_1  покладено на управління Пенсійного Фонду України в Шишацькому районі Полтавської області, за місцем її мешкання.

              Суд вважає неприйнятними доводи відповідача щодо відсутності грошових коштів на забезпечення доплати до пенсії позивачу у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з наступного.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Цією ж нормою Основного Закону України держава взяла на себе обов'язок забезпечення реалізації громадянами своїх конституційних прав. Нормою ч. 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист у старості та у інших випадках, передбачених Законом. У нормах Закону України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано закріплене у ч. 1 ст. 46 Конституції України право на соціальний захист у старості громадян, які мають соціальний статус "Дитини війни", у вигляді доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.  Згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до Законів України. Відповідно до вимог абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року за № 121/2001, Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади. Згідно з цим Положенням, на Пенсійний Фонд України покладено обов'язок з призначення пенсій, підготовки документів для її виплати та забезпечення своєчасного і у повному обсязі фінансування та виплати пенсій. Пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного Фонду України у районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 30 квітня 2002 року за № 8-2, встановлено, що управління Пенсійного Фонду України у районах, містах і районах у містах, є органами Пенсійного Фонду України, які підвідомчі відповідно головним управлінням цього Фонду в автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також встановлено те, що управління Пенсійного Фонду України у районах, містах і районах у містах, створюють єдину систему органів Пенсійного Фонду України та мають своїм завданням забезпечення призначення та виплату пенсій. Таким чином, як видно із наведених нормативно-правових актів, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного Фонду України.

Враховуючи те, що згідно з нормою ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" держава взяла на себе обов'язок з виплати позивачеві доплати до його пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, виконання якого поклала на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний Фонд України, що діє через свій місцевий орган - управління, яке зі свого боку не вчинило жодної дії з нарахування позивачеві грошових коштів та їх сплату, суд вважає, що відповідач - управління Пенсійного Фонду України в  Шишацькому районі Полтавської області, не виконав своїх обов'язків без поважних причин. Суд вважає, що відповідачем, у порушення вимог ч. 3 ст.10, 131 ЦПК України, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку з нарахування та виплати позивачеві доплати до його пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. З цих підстав, вважає за необхідне визнати протиправною діяльність управління Пенсійного Фонду України в Шишацькому районі Полтавської області по невиконанню вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 9 липня 2010 року ,  яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання ним доплати до пенсії.  

Відповідно до ст.257 ЦК України до даних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, тому суд не вбачає необхідності в поновленні строку звернення до суду.

              Судові витрати по справі слід розподілити у відповідності до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України.      

              Керуючись ст.ст. 22, 64, 124, 152 Конституції України, ст.257 ЦК України, ст.ст. 3, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 62, 75, 88, 208, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

                                                                 В И Р І Ш И В :

              Позов ОСОБА_1  - задовольнити частково.

              Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області з нарахування та сплати  ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної доплати до її пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області здійснити  ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % від мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за 2007 рік за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року , за 2009 рік за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009  року та за 2010 рік з 01 січня 2010 року по 9  липня 2010  року з урахуванням проведених виплат.

              У задоволенні позовних вимог у іншій частині - відмовити.

              Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1  судовий збір у сумі 8 грн. 50 коп.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області на користь ОСОБА_1  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення з наступною подачею апеляційної скарги, яку може бути подано протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, через суд першої інстанції.

            Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

           Суддя                                                                                                                         Л.І.Савченко