Справа №2-945/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 червня 2010 року                                                                                                                   м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого -  судді          Яніна  І.А.,

при секретарі                     Храмовій Г.Г.,

за участю позивача           ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

відповідача                        ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахчисараї цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АСТАРТА» про стягнення суми страхового відшкодування, майнової та моральної шкоди, завданих в наслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовними вимогами до відповідачів про стягнення із відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АСТАРТА» (надалі - ВАТ «СК «АСТАРТА») страхового відшкодування у розмірі 25500 грн., пені у розмірі 257 грн. 79 коп., витрат на лікування у розмірі 1129 грн. 15 коп., пені у розмірі 11 грн. 41 коп., а також про стягнення з ОСОБА_3 майнової шкоди у розмірі 56793 грн. 43 коп., 820 грн. (без зазначення мети), відшкодування з відповідачів моральної шкоди у розмірі 2000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 листопада 2008 року о 02-00 на ділянці автодороги Сімферополь-Севастополь, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів, під керуванням позивача та ОСОБА_3 У наслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася з провини ОСОБА_3, що підтверджено постановою Апеляційного суду АРК від 7 липня 2009 року, автомобілю позивача заподіяні технічні ушкодження на суму 82293 грн. 43 коп. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована ВАТ «СК «АСТАРТА». 22 травня 2009 року позивач надав до Бахчисарайської філії ВАТ «СК «АСТАРТА» необхідний пакет документів для здійснення страхового відшкодування, проте відповідачі відмовилися сплачувати страхове відшкодування та майнову шкоду, у зв’язку із чим, посилаючись на ст.35,36,37,37.2 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.1166,1188 ЦК України, позивач змушений був звернутися до суду.

У судовому засіданні позивач та його представник на задоволенні позовних вимог наполягали, дали аналогічні пояснення.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, оскільки з ними не згодний.

Представники ВАТ «СК «АСТАРТА» позовні вимоги не визнали, надали до суду письмові заперечення від 11 березня 2010 року №51 (а.с.80-82) із яких випливає, що позивач та ОСОБА_3 порушили вимоги чинного законодавства, оскільки вони не пізніше трьох робочих днів повинні були повідомити страховика про дорожньо-транспортну пригоду, при цьому заява про ДТП від ОСОБА_3  надійшла 30 грудня 2008 року, від позивача – 22 травня 2009 року, у зв’язку із чим на підставі п.5 ст.991 ЦК України та п.5 ст.26 Закону України «Про страхування» це є підставою для відмови страховика у здійсненні виплат. Крім того, ст.33.2 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані зберегти транспортний засіб чи пошкоджене майно в такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт. Проте, пошкоджений транспортний засіб ВАТ «СК «АСТАРТА» не представлявся, при проведенні огляду їх представник присутнім не був. Із наданого звіту оцінки вартості матеріальної шкоди неможливо ідентифікувати пошкоджений автомобіль, ні на одному із знімків не видно державних номерних знаків. Також, згідно висновків спеціаліста №764 від 17 грудня 2008 року позивач з технічної точки зору мав технічну можливість попередити ДТП, у діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п.п.11.2,11.5 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебувають у причинному зв’язку з наслідками, що настали. Згідно ст.32.2 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст.ст.10,60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, вислухавши сторони судового розгляду, дослідивши матеріали справи, а також матеріали справ про адміністративне правопорушення за №3-104/2009 та №3-113/2009, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.

Із дослідженої у судовому засіданні справи про адміністративне правопорушення за №3-104/2009 вбачається, що 19 грудня 2008 року у відношенні ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, оскільки він 23 листопада 2008 року в 02.00 на 19 км 200м автодороги Сімферополь-Севастополь, керуючи транспортним засобом ВАЗ-21061 НОМЕР_3, двигався по крайній левій полосі при наявності вільної правої, вчинив зіткнення з автомобілем Митсубиси Ланцер НОМЕР_1, який двигався у зустрічному напрямі, в наслідок чого транспортним засобам завдані механічні пошкодження, а водій та пасажир отримали тілесні пошкодження, чим порушив  п.11.2, 11.5 Правил дорожнього руху України.

Постановою судді Апеляційного суду АРК від 7 липня 2009 року за наслідками розгляду зазначеного протоколу ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Зазначене судове рішення набрало законної сили (а.с.10).

Із дослідженої у судовому засіданні справи про адміністративне правопорушення за №3-113/2009 вбачається, що за вищезазначеними обставинами 22 грудня 2008 року у відношенні ОСОБА_1 також був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, оскільки він також порушив  п.11.2, 11.5 Правил дорожнього руху України. Проте, постановою судді Бахчисарайського районного суду АРК від 5 травня 2009 року справа про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 була закрита, за відсутністю в його діях складу правопорушення (а.с.9). Зазначене судове рішення також набрало законної сили.

У відповідності до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, постанова судді Апеляційного суду АРК від 7 липня 2009 року відповідно до положень частини 4 статті 61 ЦПК України є преюдиціальною для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій ОСОБА_3, стосовно якого ухвалено постанову суду з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст.6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»  страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно полісу НОМЕР_2 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована ВАТ «СК «АСТАРТА», ліміт відповідальності страховика  за шкоду, заподіяну майну потерпілого, встановлений у розмірі 25500 грн., при цьому франшиза складає 510 грн. (а.с.40).

За таких обставин, суд вважає, що 23 листопада 2008 року сталася подія, внаслідок якої заподіяна шкода третій особі (позивачу) під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобі (ВАЗ-21061 НОМЕР_3) і в наслідок якої настала цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (відповідача ОСОБА_3.).

Із наданих суду доказів вбачається, що позивач з 24 листопада по 1 грудня 20009 року в наслідок дорожньо-транспортної пригоди перебував на лікуванні в Бахчисарайській ЦРБ (а.с.104).

26 листопада 2008 року на адресу ОСОБА_3 директором експертної компанії «Укравтоекспертиза» Старчиковим В.О. була направлена телеграма про проведення 1 грудня 2008 року технічного огляду автомобілю НОМЕР_1 для встановлення суми збитків. При цьому, ОСОБА_3 був повідомлений про необхідність сповіщення власника транспортного засобу, яким він керував, та своєї страхової компанії. Зазначене підтверджено копією тексту повідомлення телеграфом та відповідною квитанцією від 26 листопада 2008 року (а.с.153). Вказані обставини також підтверджені ОСОБА_3 у судовому засіданні.

Згідно звіту експертної компанії «Укравтоекспертиза» від 18 грудня 2008 року вартість матеріального збитку, завданого власнику в наслідок пошкодження транспортного засобу MITSUBISHI LANCER державний номер НОМЕР_1, складає 82293 грн. 43 коп. (а.с.14-25).

У відповідності до ст.22.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»  при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, суд вважає, що із ВАТ «СК «АСТАРТА» за страховим випадком від 23 листопада 2008 року на користь позивача відповідно до лімітів відповідальності підлягає стягненню сума страхового відшкодування за полісом НОМЕР_2 в розмірі 24990 грн. (за винятком франшизи).

Ствердження представника ВАТ «СК «АСТАРТА» про те, що позивач та відповідач ОСОБА_3 порушили вимоги чинного законодавства, оскільки вони не пізніше трьох робочих днів повинні були повідомити страховика про дорожньо-транспортну пригоду, при цьому заява про ДТП від ОСОБА_3 надійшла 30 грудня 2008 року, від позивача – 22 травня 2009 року, у зв’язку із чим на підставі п.5 ст.991 ЦК України та п.5 ст.26 Закону України «Про страхування» є підставою для відмови страховика у здійсненні виплат, суд не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини є лише підставою для регресного позову ВАТ «СК «АСТАРТА» до ОСОБА_3, що передбачено ст.38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та не є підставою для звільнення страховика від відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_3, тому що вичерпаний перелік випадків, коли шкода не відшкодовується, передбачений ст.32 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не містить таких випадків.

Посилення представника ВАТ «СК «АСТАРТА» на п.5 ст.991 ЦК України суд вважає безпідставним, оскільки вказана стаття регулює питання щодо відмови від здійснення страхової виплати, а не страхового відшкодування, передбаченого Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а поняття страхової виплати за договором майнового страхування та страхове відшкодування у разі страхування цивільної відповідальності слід відрізняти.

Суд також не приймає до уваги посилання представника ВАТ «СК «АСТАРТА» на п.5 ст.26 Закону України «Про страхування», оскільки Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами щодо даних правовідносин.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_3, який застрахував свою цивільну відповідальність, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, що складає 56793 грн. 43 коп.

 ( У відповідності до ст.22.3. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3,4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки позивач фактично пов’язує моральну шкоду з душевними стражданнями, яких він зазнав у зв’язку із пошкодженням його майна, відшкодування якої передбачено п.3 ст.23 ЦК України, то суд вважає, що таке відшкодування повинна здійснити особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, тобто ОСОБА_3, при цьому розмір відшкодування моральної шкоди, з врахуванням вимог розумності та справедливості необхідно визначити у 1000 грн.

Відповідно до ст.24.1, 24.3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»  у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Із наданих суду доказів вбачається, що позивач з 24 листопада по 1 грудня 20009 року перебував на лікуванні в Бахчисарайській ЦРБ (а.с.104). Оскільки позивачем витрати у зв'язку з його лікуванням у Бахчисарайській ЦРБ зазначеним медичним закладом документально не підтверджені, то у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування витрат на лікування у розмірі 1129 грн. 15 коп., задоволенню не підлягають. Крім того, суд приймає до уваги те, що позивач просив суд відшкодувати йому добровільні благодійні внески (а.с.101-102), витрати на комп’ютерну томографію у розмірі 300 грн., які належним документом з печаткою не підтверджені (а.с.100), а також витрати на придбання в аптечних закладах ліків за фіскальними чеками, які достовірно не підтверджують  купівлею лікарських препаратів необхідних саме для лікування позивача. При цьому, позовні вимоги в частині відшкодування пені у розмірі 11 грн. 41 коп., які є похідними від вимог щодо відшкодування витрат на лікування, задоволенню також не підлягають.

Позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача 820 грн. задоволенню також не підлягають, оскільки необхідність їх стягнення у позовній заяві необґрунтована, із чого складається зазначена сума не вказано, з кого із відповідачів необхідно стягнути зазначену суму коштів не зазначено.

Суд не приймає до уваги посилання представника ВАТ «СК «АСТАРТА» на ст.32.2 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» згідно якої страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, оскільки по-перше, позивач винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановленим порядком судовими органами не визнаний; по-друге, ВАТ «СК «АСТАРТА» застрахувала цивільно-правову відповідальність відповідача ОСОБА_3, визнаного винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, внаслідок чого ВАТ «СК «АСТАРТА» повинна здійснити страхове відшкодування на користь позивача (третьої особи) замість ОСОБА_3, а не на користь ОСОБА_3; по-третє, транспортний засіб позивача ВАТ «СК «АСТАРТА» не забезпечувало, цивільно-правову відповідальність позивача не страхувало; по-четверте, якщо позивач буде встановленим порядком також визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді, то ОСОБА_3 вправі вимагати страхового відшкодування від страхової компанії, в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність позивача, проте це не звільняє ВАТ «СК «АСТАРТА» виплатити страхове відшкодування за полісом НОМЕР_2.

Посилання представника ВАТ «СК «АСТАРТА» на порушення позивачем ст.33.2 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має правового значення для звільнення від виплати страхового відшкодування, оскільки наявність такого порушення не звільняє ВАТ «СК «АСТАРТА» від його виплати.

Відповідно до ст.88 ЦПК України також підлягає стягненню з відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог на користь позивача сплачені позивачем судовій збір та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи.

Таким чином, виходячи із принципу змагальності, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, керуючись ст.ст.10,11,60,213,215,218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовні задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АСТАРТА» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 24990 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто) грн., а також судовій збір у розмірі 249 грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 56793 (п’ятдесят шість тисяч сімсот дев’яносто три) грн. 43 коп., а також судовій збір у розмірі 567 грн. 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 (одна тисяча) грн.

Стягнути в рівних частках з відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АСТАРТА» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Бахчисарайський районний суд АРК. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга, подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: