ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
01.06.06р. | Справа № А10/112 |
За позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( м. Дніпропетровськ )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ 1" ( м. Дніпропетровськ )
про стягнення 1 547 грн. 06 коп.
Суддя Кощеєв І.М.
Секретар судового засідання Паніна К. О.
Представники:
Від позивача : Кондратова Т.В. - ( дов. від 16.01.2005 р. № 03-06/31 )
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по сплаті штрафних санкції у розмірі 1 547 грн. 06 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повинен був створити у 2004 році робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної численності працюючих. Середньо облікова чисельність працюючих на підприємства за 2004 р. склала 17 осіб; чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві склала 1 особу. На протязі 2004 р. у відповідача інваліди не працювали. У випадку, якщо кількість працюючих на підприємстві інвалідів була менша, ніж встановлено зазначеним нормативом, то відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Відповідач зобов’язаний сплатити штраф у розмірі середньорічної заробітної плати на даному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Сума штрафних санкцій склала 1 547 грн. 00 коп.
Представник Відповідача двічі на виклик суду у судове засідання не з»явився, витребувані судом документи не надав.
Господарський суд розглядає справу за наявними в ній документами.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину судової постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до положення про Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів основними завданнями відділення є участь у реалізації на території області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, а також здійснення на території області контролю за додержанням підприємствами, (об”єднаннями), установами та організаціями нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
У відповідності до вищеназваного Положення відділення є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах державного казначейства, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 “Порядку сплати підприємствами (об”єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” від 28.12.2001 р. ( далі Порядок) - у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Згідно з Постановою КМУ від 03.05.1995 р. "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів", ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р. № 875- XII, Постанови КМУ від 28.12.2001 р. № 1767 "Про затвердження порядку сплати підприємствами (об'єднаннями, установами та організаціями) штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і витрачання цих коштів" —Відповідач повинний був створити в 2004 році робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, що складає 1 робоче місце для інваліда ( середньооблікова чисельність штатних працівників складала 22 осіб ).
Згідно із Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік, на підприємтсві Відповідача інваліди не працювали.
Відповідно до листа Жовтневого районного центру зайнятості - протягом 2004 року Відповідач не повідомляв у звітах форми 3- ПН центр зайнятості населення про наявність вакантної посади для працевлаштування інваліда.
Частиною першою ст. 19 Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Частиною першою ст. 20 Закону встановлено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (пункт 1); робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3); підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 5).
Пунктом 14 Положення встановлено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
При цьому частиною першою статті 18 Закону № 875 і пунктом 10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 за № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і № 4-ПН "Звіт про вивільнення працівників", відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:
- звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від
форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа
щомісячно;
- у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих
місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників,
дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;
- в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних
робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої
місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян,
які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати
на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії
громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр "14").
Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.
Таку правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 20.07.2004 зі справи №2-23/9789-03, від 11.01.2005 р. зі справи № 6/203, від 25.01.2005 р. зі справи № 8/203-04.
Відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що Позивачем пропущений строк щодо застосування до Відповідача шести місячний строк застосування адміністративно-господарських санкцій, господарський суд вважає позовні вимоги Позивача не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно вищезазначеного, керуючись ст. ст. 87, 94, 98, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні адміністративного позову Позивача –відмовити.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу Адміністративного судочинства України та оскаржується в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу Адміністративного судочинства України.
Суддя І.М. Кощеєв
Дата підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України –05.06.2006 р.